35

 Вона народилася в сім'ї вчителів, тому грошей у батьків вічно не вистачало і їй, як наймолодшій в сім'ї завжди доводилося доношувати речі старшої сестри. Різниця між сестрами була в десять років, тому Лара носила не тільки поношений одяг, але при тому ще десятирічної давності, яка давним-давно вийшла з моди. У той час як її подруги, спочатку в школі, а потім і в педагогічному інституті, світилися в красивих і модних нарядах, їй доводилося натягувати на себе речі, які навіть їх матусі не натягнули б на себе. Через це і через різницю у віці сестри не були дружні і ніколи не розповідали одна одній про свої секрети, хлопців, найпотаємніші мрії і всілякі інші дурнички. Коли Лариса закінчила педагогічний факультет на золоту медаль, її направили працювати аж в Київ, як найкращу випускницю. Лариса була щаслива. Нарешті її мрія збулася - вона залишає це маленьке містечко і їде в самий Київ! Але прибувши на місце, вона розчарується. По-перше, їй дали маленьку кімнатку метрів два на два, із загальним туалетом і кухнею. Щоб зварити навіть яйце, потрібно було займати чергу, а про туалет навіть не варто згадувати. Щоранку там була така штовханина, що хоч стріляйся через таке життя. Лариса намагалася справляти всі свої потреби в шкільному санвузлі. По-друге, робота вчителя молодших класів виявилася насправді набагато складнішою, ніж їй здалося на практиці. Маленькі діти були такі непосиди, що на кожній зміні хтось собі щось розбивав або кому-то навмисно в бійці розбивали або ніс, або губу ... Одним словом за всіма дітьми не встежиш. Але хіба це розуміли батьки, які навіть через одну маленьку подряпину влаштовували такі спектаклі, що і в театр ходити не треба було. І в учительській роботі було ще багато різних неприємних нюансів. Лариса засиджувалась в школі до годині п'ятої: то конспекти треба написати до кожного уроку, то зошити треба перевірити з кожного предмету, то який-небудь стенд треба зробити до річниці якогось великого і геніального поета чи письменника, то якісь наради, семінари або методичні об'єднання... Зі школи Ларисі треба було добиратися до свого куточка, де вона ночувала, сорок хвилин, оскільки економила кожну копійку. Приходила молода вчителька додому в шостій годині зовсім втомлена і вся розбита. А ще треба було зварити собі щось на вечерю, попередньо вистоявши чергу на спільній кухні. Адже в цей час з роботи приходили всі мешканці і кожен голодний і тому злий, як вовк. Тому сварки тут були буденною справою. Навіть, якщо не було причини через що можна було би посваритися, то вигадливі мешканці цього «раю» придумували самі. А от Ларочка страшне не любила сварок, тому після вечері, вона завалювалася в ліжко і майже відразу ж засинала, незважаючи на крики і грюкіт сусідів, котрі розважалися такими маленькими сімейними спектаклями.

В особистому житті у Лари нічого не складалося. Та й з ким? У школі чоловіків-вчителів не було, один тільки старий директор, а інший – сторож, котрий годився дівчині у прадідусі. І де було Ларі познайомитися з нормальним, інтелігентним чоловіком? Та й коли? Адже часу у неї не було на це навіть у вихідні. У ці дні Лариса частенько водила школярів то в ляльковий театр, то на мультики, то вони з іншими класами їхали усі разом кудись на природу або в музей в інше місто. А якщо вона не займалася з дітьми, то їхала відвідувати батьків.

- Хіба в гуртожитку не було молодих, неодружених хлопців? - перебила я розповідь Зої.

- Були, звичайно. Але хіба з такими хлопцями створиш нормальну сім'ю? Там одні алкоголіки-трудяги жили. А Ларисі не хотілось жити, як її жінки-сусідки. Адже їх чоловіки буянили ночами, і до того ж всі справи звалювали на тендітні плечі своїх дружин: варка, прання, черги в магазинах, сопливі і вічно плаксиві діти. І при всьому цьому подружнє ліжко на двох, яка рипить при кожному русі, і через це не тільки діти, але і всі сусіди знали про те, коли, скільки і навіть як виконувався подружній обов'язок. При цьому жінки ще працювали кожен день на роботі також як і їх «турботливі» чоловіки.

Лариса не була наївною дурочкою, яка вірить в любов. Ні. Вона була реалісткою і не вірила у всіляку таку фігню. І тому, коли випадково їй доля піднесла на блюдечку все і відразу, то вона вчепилася в це руками і зубами. Це сталося, коли Лариса повинна була от-от отримати власну однокімнатну квартирку. Хоча і малесеньку, але із власним унітазом і кухонною плитою. А це в ті часи вважалося хоромами! Отож, одного вечора сусід Ваня напився до білої гарячки і прирізав свою дружину Ліду. Тоді викликали швидку, але вже було пізно щось зробити, жінку не можна було врятувати. Міліція прибула відразу за швидкою допомогою, і відвезли Ваню в відділення. Бідних дочок убитої на ніч залишили у однієї сусідки, вранці їх забрали в дитячий притулок. На наступний день Ларису викликали до відділку давати показання, як і багатьох інших мешканців. Випадково в кабінет до полковника, який займався цією справою, зайшов його друг. У той час в кабінеті була Лариса. Молодий лейтенант МВС справив на дівчину величезне враження. Стрункому красеню-брюнетові теж сподобалася скромна дівчина. Хоча того дня вони навіть словом не перемовилися і Лариса була страшно здивована, коли на наступний день до неї підійшов той самий чорнявий «легінь». Він подарував їй квіти і запросив на побачення. Лариса, звичайно, погодилася. Вони зустрічалися кожного вечора після роботи, поки одного такого вечора Володимир запропонував їй стати його дружиною. Лариса відразу відповіла згодою на його пропозицію. Хоча вона не любила Володимира, і він теж не палав до неї пристрастю; у кожного був свій розрахунок у відношенні один до одного. Володимиру потрібна була скромна і інтелігентна жінка. А Лариса бачила в цьому шлюбі втілення всіх своїх дівочих, меркантильних бажань. Вона буде дружиною лейтенанта МВС, буде господинею двокімнатної квартири в центрі Києва, буде роз’їжджати на "Волзі" з чоловіком красенем, в той час, як її знайомі з заздрістю будуть дивитися їй услід.