21

Я дісталася до " Super Star " на десяту годину. Виявилося, я найперша з'явилася. Всі моделі прийдуть не раніше одинадцяти. Карл, правда, на своєму робочому місці вже був і працював в поті лиця.

- Дошенька, ти поки можеш піти погуляти, поки інші дівчата з'являться, - повідомив мені мило Карліто і взявся знову за роботу.

Він давав розпорядження двом гарненьким дівчатам. На вигляд їм було не більш двадцяти. Вони працювали консультантками. В їх обов'язки входило: обслуговувати покупців, подавати їм каву або чай, звичайно, за бажанням. Також вони показували речі клієнтам, якщо ті брали річ, то консультанти здійснювали оплату по кредитній карточці. Ще продавщиці розкладали одяг на вішалки і на манекени у вітринах. Одна з дівчат була також касиркою і відповідала за гроші. Вона повинна була в кінці робочого дня перерахувати касу і всі звіти віддавати Смольному.

Тільки найбагатші клієнтки могли замовити собі приватний показ нової колекції від Крістіан Діор. Коштувало це задоволення не мало, але замовлень вистачало. І в день моделі проводили на подіумі не менш чотирьох годин, плюс півтори години в гримерці, щоб навести марафет.

Поки Карл працював, я сиділа на дивані і обмірковувала про вбивство Колі і його мами. Навіщо вбили Колю? Хто це зробив? Чим перешкодила вбивці Лариса Іванівна? І кого прикривав лікар? Звичайно, вбивцю. Як би дізнатися, з ким він тоді розмовляв? І яку медсестру бачила сусідка Булдигіної? Треба це з'ясувати. Але як? Та й на похорон Лариси Іванівни треба піти. Цікаво, хто займається організацією похорону? Напевно, хтось із родичів мами Колі. Не пригадаю, щоб Коля раніше розповідав мені про своїх рідних. Треба подзвонити сусідці покійної Лариси Іванівни і дізнатися у неї час похорону. Я так і зробила. Віра Степанівна відразу відповіла. Вона мені повідомила, що похорони назначені на десяту годину на Митінському кладовищі. Сусідка б ще говорила і говорила, якби я її не перервала.

- Вибачте, але я не можу більше розмовляти, - повідомила я їй, - робота, розумієте, не терпить зволікань.

Жінка попрощалася зі мною, і я повісила трубку.                                               

- Доша, привіт! - почула я знайомий голос.                                               

Я підняла голову і побачила Іру.

- Ти що так рано прийшла? Всі сходяться не раніше одинадцятої.

- Я бачу тепер.

- Гаразд, пішли до мене. Побалакаємо і кави поп'ємо.

Ми зайшли в гримерку. Я допомогла Ірі з кавою, і ми сіли на диванчику з гарячою і ароматною кавою.

- Прикинь, вчора ми з Карліто пішли в "УЗД" дивитися виступ Ніколаса, - почала розмову Ірина, - але так і не побачили його. Уявляєш, що нам повідомили?

- Ні.

- Я була шокована від цієї звістки. Уявляєш, Ніколаса вбили і він більше не буде виступати. Жах! Я більше не побачу симпатичної попки Ніколаса, його біцепсів ...

- Іро, невже тобі не шкода людини? - здивувалася я поведінкою дівчини, яка замість того, щоб скорботно сумувати за людиною, яка залишила цей світ - сумувала за тим, що не зуміла знову побачити його голий зад.

- Звичайно, шкода, - кинула Ірина, щоб виправдатися.

В кімнату в цю секунду увірвався Карл і, не привітавшись з Ірою, почав давати вказівки.

- Припудри носик нашої Доши і одінь її в цю сукню. І швидше, сонце.

- Навіщо так поспішати, Карліто? - напівсонна відповіла Іра, - Та ще ж всі інші красуні ще тільки тупають до місця роботи. Встигну ще.

- Ірочка, мила, не мели дурниці. Глянь у вікно. Там вже Катруся приїхала на своєму "коні". Берися за роботу, а то потім знову будеш не встигати. Рівно о дванадцятій приїде клієнтка. І ми повинні почати показ вчасно.

- Карліто, що трапиться з твоєю мадам, якщо ми трохи не встигнемо? - запитала іронічно Ірина.

- Ти хоч знаєш, хто сьогодні у нас буде?

- Ще одна жіночка якогось олігарха хренового! - грубо вигукнула Іра. - Нічого з нею не трапиться, якщо почекає трохи! Хвилин тридцять.

- Якщо ти запізнишся з показом хоч на три хвилини, то ти тут більше не будеш працювати. Іллюша тебе вижене в три шия і без трудової допомоги. Ще він тобі такі рекомендації напише, що ти  в жоден солідний заклад не зможеш влаштуватися.

Ірина при цих словах швиденько встала з дивана.

- Хто ж до нас прийде такий важливий? - запитала вона з цікавістю.

- Сама Тетяна Вікторівна Вєдакова. Відома бізнес-дама і впливова особа в політичних колах.

- Це та, яка відсудила в найкращому спа салоні міста кругленьку суму грошенят ...

- Колишнім найкращім салоні, - вставив три слова Карл, наголошуючи на слові «колишній».

- ... тільки через те, що одна перукарка пофарбувала їй волосся не в той колір, якого вона хотіла?

- Ага! Не той! - пожартував Карл. - Воно у неї стало зеленого кольору. І з того часу її називають Жабою, звичайно, тільки за її спиною.