44

- Річ у тім, ти не належиш до числа таких біснуватих дур.

- Ну, спасибі тобі, хоч і за такий комплімент!

- Не ревнуй. Цього ангела чистоти і краси, на жаль, вже немає серед живих, - сумно повідомив Женя. - Одного разу вона зникла без сліду, нікому не повідомивши про свій відхід. А через місяць недалеко від Києва був знайдений труп в озері. Тіло було обмотане клейонкою і його б так і не знайшли, якби мотузка, якою був обмотаний величезний камінь і до якої кріпилося тіло, не згнила.

- Прости мене, Женю, я вела себе нерозумно.

- Експертиза показала, що це була жінка, молода і що вона померла жахливою смертю. Її спочатку побили, потім, міцно зв'язавши, облили її обличчя кислотою, яка знищила весь шкірний покрив обличчя, - Женя важко зітхнув. - Кажуть, від такого болю людина відразу вмирає. Але в легенях жінки була виявлена вода, значить, вона потонула, при цьому страждаючи від страшного болю.

- Це що ж виходить - її після таких страшних тортур обмотали клейонкою, зробивши в ній дірочки, і кинули в озеро?

- Так, - ледве вимовив Женя.

У мене від жаху мурашки по шкірі пішли, а на очі навернулися сльози. Яким нелюдом треба було бути, щоб ось таке зробити!

- В академії подейкували, що це справа рук Ректорші, яка з усіх котушок з'їхала від ревнощів, - додав Женя. - Але це була просто гіпотеза студентів, ні на чому не заснована і без єдиного доказу. Виродка, який зробив таке, так і не знайшли.

- Або «уродку», - припустила я.

- Ти теж вважаєш, що це справа рук Ректорші?

- Ні, я її ні в чому не звинувачую. Єдине, в чому я впевнена, так це те, що Клару вбила жінка, при  тому сильна фізично. На таке звірство здатна тільки ревнива жінка.

- Чим тобі не підходить Ректорша? Вона ж по всім твоїм параметрами підходить під цю категорію.

- І що ти думаєш, ця Ректорша вбила Клару і про це дізнається Булдигін, і починає її шантажувати? А грошей у неї кури навіть не клюють, вона багата спадкоємиця. Тільки в цьому є маленька неувязочка. Клару ж не вбили ножем. Навіщо ж Булдигін зберігав цей ніж? І, до речі, на плівці чітко чутно, як Булдигін каже: " Я знаю, що це ти їх убила. У мене є докази".

- Значить, ця потвора болотна, уродка, звірюга в спідниці також вбила ще когось?!

- У мене від усього цього вже голова болить, - сперлася я на подушку. - Навіщо тоді Ректорша вбила Колю і Ларису Іванівну? І чому вона це взагалі зробила?

- Може, Коля дізнався про шантаж його якби батька і почав теж її шантажувати? - припустив Женя.

- І Лариса Іванівна точно знала, що її чоловік когось шантажував. Адже вона передала мені ключ від камери схову. І ще дивно, як вона себе повела в день народження Колі. Пам'ятаєш, я тобі про це розповідала. Вона вважала, що її сина вже вбили, і влаштувала таку істерику, що навіть згадувати не хочеться. Значить, вона була в курсі про справи її чоловіка, тому і переживала так за життя сина.

- Значить, Ректорша вбиває батька, потім і сина, які захотіли красиво жити за її рахунок, при тому нічого не роблячи. У дамочки спрацьовує інстинкт самозбереження, адже гроші мають і погану сторону: вони скоро закінчуються, а вона ж більше не має багатих родичів, чию спадщину могла б перейти в її кишені і працювати сама вона теж не збирається.

- Але у неї ж є чоловік.

- Доша, так він зі своєю копійчаної зарплатою ректора зможе прогодувати лише курку, а не таку фіфу, як вона. Ти хоча б раз бачила цю Ректоршу?

- Ні.

- Дивно, ти ж вчилася там же де і я, і не бачила дружину Потапенко? Вважай, що ти не бачила в світі ще нічого.

- Чому?

- Ця Ректорша ще та штучка! Одним словом, красуня. Дивно, що при такій дружині Потапенко ще задивлявся на інших! Не хочу її хвалити, тому що вона вбила мені дорогу людину. Можу тільки сказати, що свої ганчірки і цяцьки на вухах, шиї і пальчиках, вона купила не на базарі, та й навіть не в шикарних столичних бутіках і салонах. Всі ці речі коштують величезних грошей і ти ніде в світі більше не знайдеш таких ганчірок і коштовностей, хоча б трохи схожих на ці, адже вони були випущені тільки в одному екземплярі. Розумієш тепер, що ця потвора не прожила б на зарплату чоловіка, дозволяючи собі таку розкіш.

- Я тепер вже зовсім нічого не розумію, - важко зітхнувши, я почухала собі носа. - Навіщо Потапенку зраджувати такій гарній і молодій дружині?

- Ой, Доша! - почухав тепер свій ніс Женя. - Важке ти мені задала питання. Краще запитай, чому Земля кругла. Я тобі відповім легко.

- Всі ви мужики - кобелі! - підсумувала я. - Маючи дружину-красуню, вас все одно тягне наліво.

- Коротше вважай, що у Ректорші замкнуло в голові, - продовжив Женя, пропускаючи мої слова повз вуха. - Вона страшно жадібна особа. Вважай, як хочеш. Значить, щоб не платити зайві гроші її шантажистам, вона від них просто позбавляється.

- А навіщо їй вбивати Ларису Іванівну?

- Це ж зовсім просто. Вона замела таким способом всі сліди. Майже всі. Адже у нас є докази проти неї. Вона-то думала, що убивши і маму Колі, вона забезпечила собі повну безпеку.