Страсті-мордасті

20

До початку роботи я вирішила зайти в "УЗД" і дізнатися дещо про Колю. Хоча це був нічний заклад, але він виявився відкритим. Правда, відвідувачів я там не виявила, окрім себе. Приміщення було величезне. Тільки сцена займала майже половину закладу. Навпроти неї були столики, а за ними - барна стійка. Я підійшла до стійки і сіла на високий, стілець, що крутився в різні боки. Спершись ліктями, я почала розглядати різні пляшки зі спиртним. Чого тут тільки не було! Правда, я не розбираюся в «градусах», тому я розпізнала тільки пляшки з вином, горілкою і коньяком.

Невже Коля працював стриптизером? Мені з трудом у це вірилося. Адже він ніколи не відзначався красою, хоча і виродком теж не вважався. Але щоб крутити жопою на сцені, і до того ж ще оголяти деякі частини свого тіла - треба бути без комплексів або без матері-вчительки. А у Колі було і те, і інше. Він тому в академії ніколи не виступав на сцені через страх, хоча і добре співав. Викладач співу весь час намагався витягнути Колю на сцену, але безрезультатно.

Раптом з-під барної стійки прямо перед моїм носом вискочив хлопець. Він мене так налякав, що я ледве зі стільця не впала.

- Ой, ти мене налякала! - сказав хлопець. - У нас в цей час відвідувачів не буває.

- Ти мене теж налякав, - не залишилася я в боргу.

- Що будеш пити? - запитав бармен.

- Томатний сік, - відповіла я, - якщо у вас такий в продажі є.

- Є, звичайно. Але ти перша, хто його замовляє. Може туди трохи горілочки долити?

- Ні, в жодному разі.

- Чому так? - здивувався бармен. - Томатний сік можна випити в будь-якому кафе. Може, ти не в курсі, куди зайшла?

- Невже в стриптиз-барі не можна випити соку, щоб на тебе не дивилися, як на божевільну? - розлютилася я.

- Я зрозумів! - зрадів хлопець. - Ти в положенні.

- У якому ще становищі? - не зрозуміла я.

- Ну, в скрутному.

«Як він здогадався, що я у скрутному становищі? – подумала я. – Невже на мені написано, що я втекла з дому? І грошей у мене обмаль».

Бармен відійшов на хвилинку від мене і повернувся зі склянкою томатного соку.

- Ось, твій сік.

- Дякую, - відповіла я і почала пити.

- А який вже термін? - задав дивне запитання бармен.

- Не зрозуміла.

- Ну, скільки ще носити?

- Що носити?

- Взагалі-то не що, а кого.

Мої очі стали великими від нерозуміння.

- Я про дитину говорю.

- Про чию дитину?

- Про твою, звичайно.

- А у мене хіба є дитина?!

- Ну, не в мене ж! - почав злитися бармен.

- Щось тут не так! Ти щось не так зрозумів.

- Все я так зрозумів. Ти вагітна, тому тобі не можна приймати алкоголь.

Я розсміялася. Ось це так плутанина!

- Я не вагітна, - сказала я хлопцю.

- А як же томатний сік? - дивувався бармен.

- Просто я люблю помідори. Що хіба не можна?

- Ну чому ж! Можна, звичайно.

На сцені в цей час з'явилися люди. Вони щось репетирували. Виглядали вони дуже дивно. Придивившись, я зрозуміла, в чому була справа. Хлопці на сцені були голубими.

- Хіба це гей клуб? - запитала я у бармена.

- Ні.

- А як же вони? - вказала я на сцену.

- А, ці! Розумієш у нас щовівторка гомодей, від англійських слів "homo" і "day". Ось вони репетирують номер.

- А коли Ніколас виступатиме? - запитала я, знаючи на перед відповідь.

- А він вже не буде виступати.

- Звільнився що чи? – Вдало грала я роль.

- Ні.

- Звільнили?

- Ні. Кольку б ніколи не звільнили. Він був мастаком у своїй справі! У нього був талант, як кажуть, зверху, тобто від Бога.

- Чому був?

- Його вбили, скинули з даху.