Страшна гроза шумить...

Ох, ці дурні ненормальні...

Ох, ці дурні ненормальні,
Що в світі творять божевілля.
Не розуміють, не сприймають,
Що від життя вони віддаляють.

Ходять, мов зомбі, без мети,
Не знають, що таке щастя й світло.
Замкнуті в своїх малих світах,
Не бачать краси, не чують музики звуків.

Ох, ці дурні ненормальні,
Що відчувають лише біль і страждання.
Не вміють радіти, не вміють любити,
Тільки злидні й горе вміють приносити.

Не розуміють, що життя – це дар,
Що треба його цінувати, берегти.
Але вони продовжують свій танок,
Танок безрадісності, безнадійності.

Ох, ці дурні ненормальні,
Що не бачать краси в кожному дні.
Не вміють радіти простим речам,
Тільки сум і темрява в їхніх очах.

Але я не хочу бути одним з них,
Я хочу бачити світло й красу.
Бо життя – це надзвичайний дар,
І я хочу його цінувати, берегти.

Подобається

#300 в Різне
#16 в Поезія
#587 в Сучасна проза

Відредаговано: 17.02.2024