Страшна гроза шумить...
Щось останнє я скажу...
Щось останнє я скажу, слова мої розлетяться в світ,
Як метелики легкі, вільні і ніжні.
Нехай вони долетять до кожної душі,
Принесуть тепло, надію і світлий промінь.
Нехай слова мої літають як птахи,
Широко розкривають свої крила.
Нехай вони звучать як музика в серці,
Запам'ятовуються і линуть у вічність.
Слова можуть лікувати, слова можуть зцілити,
Вони можуть змінити світ навколо.
Тож нехай мої слова будуть добрими,
Нехай вони несуть любов та спокій усім.
І коли час віднесе мене далеко,
Мої слова залишаться, щоб жити вічно.
Вони несуть мою душу, мої думки й мрії,
І продовжують творити свою магію.
Тож нехай ці слова будуть останніми,
Але не кінцем моєї історії.
Бо слова - вічні, як сама любов,
І вони продовжать жити завжди знову.
#300 в Різне
#16 в Поезія
#587 в Сучасна проза
Відредаговано: 17.02.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
