Прекрасна піаністка що чекає на свого коханого

Вже настала ніч. Діти біля вогнища дивилися на Пана Пухнастика. Вони гладили його. Відчуваючи його м'яке шовковисте хутро. Воно було м'яке як іграшка. Він був такий м'який та пухнастий. Він муркотів від задоволення. Їм усім дуже подобався цей чарівний котик. 

-Яку історію ти сюгодні розповіси Пане Пухнастику. Можливо про перевертнів. - спитав Микита від нетерпіння. 

Цікаво це буде історія про вампірів - спитав Саша. 

Чи про відюм які літають на мітлах. - спитала Віолетта мрійливо. 

Або про лохнеське чудовисько яке живе в Шотландії. - спитала Аліса. 

-Навіть краще няв. Які ж ви нетерплячі. Ви почуєте про кохання яке чекаєш навіть після смерті. Моя історія називаєтся <<прекрасна піаністка що чекає на свого коханого. >> няв. 

Ви колись чули легенду про привида прекрасної піаністки. Яка грає на піаніно сумні пісні про кохання. Яка все ще чекає на свого коханого. Колись одна талановита піаністка на ім'я Жаклін яка жила в Парижі. Вона закохалася у військового. Вони дуже сильно кохали один одного. Він любив коли Жаклін грала для нього пісні про кохання. Вона чудово грала на піаніно. Але почалася перша світова війна. Він пішов на війну. Вона чекала на нюго. Потім їй повідомили що він безслідно зник під час війни. Їй казали що він скоріше всюго помер. Але вона не хотіла в це вірити. Вона весь час грала на піаніно без зупинки. Граючи сумні пісні про кохання. Чекаючи на нього. Вона плакала граючи сумні пісні. Казали вона втратила розум від горя. Дуже скоро вона померла. С тих пір в цьому будинку з'являєтся привид прекрасної піаністки. Яка грає на піаніно сумні пісні гірко ридая. Багато хто її бачив. Багато хто чув наче хтось плаче. Звуки піаніно. Кожен власник будинку не затримався довго тут. Усі чекали звідси, а бувало навіть без взуття. Деякі навіть не забирали звідти свої речі. Які так і залишилися в цьому будинку. Потім до цього будинку переїхала одна родина з двома дітьми. Цих дітей звали Жан і Рошель. Потім настала ніч. Діти почули чийсь плач та чарівні звуки піаніно що долунали знизу. Вони спустилися щоб подивитися хто грає на піаніно. Вони побачили прекрасну дівчину з золотим волоссям та блакитними очима. Вона плакала граючи сумні пісні про кохання. Це був привид з міських легенд. Вони були трохи налякані не в силах поворохнутися. Потім дівчинка нерішучо спитала. 

-Чому ви плачете. - спитала Рошель. 

Бо мій коханий зник так і не повернувшись з війни. Я все ще чекаю на нього. А він так і не прийшов до мене навіть після смерті. 

Дітям було шкода її. І вони вирішили їй допомогти. Вони знайшли відомого медіума який вирішив допомогти неприкаєній душі. Вона визвала привида її коханого. Він підійшов до неї де вона сиділа на піаніно граючи. Він ніжно обійняв її. Вона повернула голову. Вона кинулася йому в обійми. Вони ніжно дивилися один одному в очі. Вони ніжно поцілувалися. Вони подякували дітям і вони розчинилися. Їх душі нарешті знайшли спокій. 

-Бедолажна дівчина. Вона усі ці роки його чекала. - сказала Аліса розплакавсись. 

-І вони нарешті зустрілися яка чудова історія. - сказала Віолетта плачучи. 

Це точно. - сказав Саша. 

-Яка класна історія - сказав Микита тримаючи на руках та обіймаючи Пана Пухнастика. 

-Наступного разу моя історія буде особливо моторошною няв . - він пішов махаючи своїм пухнастим хвостом.