Дівчина з дзеркала що стирає пам'ять

Діти біля вогнища чекали на свого пухнастого друга. Який розповів їм чудову страшну історії. На нічному небі сяяв повний місяць. Вили вовкулаки в лісі ніби охороняючи Карпати від злих людей. Дітям стало трохи страшно. 

-Що це було. Як мені страшно. А якщо що це вовкулаки. - сказала перелякано Аліса. 

-І мені страшно. - зізнався Микита. 

-Сподіваюся нас не з'їдять. - сказала Віолетта тремтячи від страху. 

Кажуть в Карпатах живуть перевертні. Здаєтся це правда. - сказав Саша. 

Раптом щось в кущах почалося рухатися. Діти від переляку злякалися. Вийшов з кущів Пан Пухнастик. 

-Що діти злякалися няв . Думали що я перевертень. - сказав він сміючись. 

-Добре що це не перевертень. А то ми злякалися. Думаючи що нас з'їдять. - сказала Віолетта з полегшенням. 

Ти нам розкажеш ще одну страшну історію. - сказав Саша з нетерпінням. 

Так. Розповім вам історію про забуте кохання. Моя історія називаєтся <<Дівчина з дзеркала що стирає пам'ять>> няв. 

Ви колись чули історію про дівчину Вайеліт. Яка жила в старовинному дзеркалі ще з вікторіаньскої епохи. Яка могла стерати пам'ять іншим людям. Щоб вони забули людей яких люблять. Колись ця дівчина була дружиною маркіза. Вони любили один одного. Поки він не проминяв її на коханку яка мала сина від нього. Він звинувачував її за те що вона не може мати дітей. Він розлучився з нею та одружився з дівчино яка народила йому дитину. Забувши про неї. Вона з горя прямо перед дзеркалом повішилася. Вона прокляла те дзеркало і його майбутніх власників. <<Той хто гляне під сяйвом повного місяця в це дзеркало назавжди забудить того кого любить. Тільки справжня любов поверне пам'ять. >>ось такі її були останні слова перед смертю. С тих пір кожен хто глянув в це дзеркало під час повного місяця забував своє кохання. Повністю стираючи спогади про це. Ендрю і Тіффані любили один одного. Вони трималися за руки дивлячись на цікавий товар на блошиному ринку. Раптом їй приглянулося стародавнє гарне дзеркало небачоної краси. Він купив його своїй дівчині в подарунок. Вони поставили його у своїй кімнаті. Пройшло кілька днів. Однієї ночи під час повного місяця вона не могла заснути. Вона глянула в дзеркало на яке світив місяць. Воно так гарно сяяло під місячним світлом. Раптом в дзеркалі вона побачила дівчину з довгим та чорним волоссям як ніч та з Аметистовими очима як коштовне каміння. Вона злякалася. 

-Забудь про все. Кохана. Минуле. І навіть своє ім'я. - сказала вона з лиховісним сміхом. 

Тіффані втратила свідомість. Вона впала на підлогу. Ендрю прокинувся від різкого шуму. Він побачив її непритомну. Він злякався за неї. Він взяв її за руки та поклав на ліжко намагаючись привести до тями. Вона прокинулася. Вона подивилася на нього якось дивно. 

-Хто я. Де я. А ти хто - спитала вона нічого не пам'ятаючи. 

Ти не пам'ятаєш хто я. Я з твій чоловік. - сказав він здивовано. 

Він відвів її в лікарню. Вони лікарі не знали причину раптової втратити пам'яті. Кажуть що це в них не перший випадок. Усі кажуть що в цюму винне стародавнє дзеркало. Ендрю зрозумів про яке дзеркало йшлося. Це було те саме дзеркало яке вони купили у однієї жінки. Він вирішив у неї про все довідетеся. Він знайшов її. 

-Чому ви нам продали це дзеркало через нього моя дружина втратила пам'ять. Розкажіть мені про це дзеркало. - сказав він обурено. 

-Колись це дзеркало належило одній дружині маркіза. Її звали Вайеліт. Вони любили один одного. Але була біда в тому що маркіза Вайеліт не могла мати дітей. Ось тому він розвівся з нею та одружився з тією яка народила йому сина. Він забув про неї. Вона з горя повішалася перед тим самим дзеркалом. Вона прокляла його та всіх його власників. Її душа назавжди залишилася в тому дзеркалі. Кажуть якщо подивитися в дзеркало під сяйвом повного місяця подивитися в це дзеркало. То її привид з'являєтся в дзеркалі стираючи людині повністю пам'ять. Щоб вона забула людину яку кохає. 

-Як повернути моїй дружині пам'ять щоб вона знов згадала мене. Як зняти це прокляття. 

-Тільки справжнє кохання. Якщо твоя дружина по справжнюму тебе кохає то вона все згадає. Якщо ні. То до неї ніколи не повернится пам'ять

Він засмутився. Він боявся що вона  можливо ніколи його не згадає. Він намагався повернути дружині пам'ять. Він водив її в місця в яких вони провели найкращі дні свого життя. Він піклувався про неї. Він був романтичним. Він в парку під місяцем дивився їй ніжно в її прекрасні зелені очі. 

-Тіффані я кохаю тебе. Благаю згадай мене. - сказав він цілуючи її. 

Вона все згадала. 

-Ендрю я все згадала. Я кохаю тебе. - сказала вона ніжно дивлячись йому в очі. 

Вони ніжно обійнялися. Справжнє кохання розвіяло чари. 

Яка романтична та зворушлива історія. - сказала Віолетта. 

-Мені шкода цю маркізу. Як чоловік міг з нею так обійтися - сказала Аліса. 

-Сподіваюся що мені не попадеться це дзеркало не хочу нічого забувати. - сказав Саша. 

Я теж. - погодився з ним Микита. 

-Все мені пора йти няв. Я ще повернуся щоб розповісти багато страшних та цікавих історій. - сказав йдучи в кущі кудись.