Одна дівчинка переїхала в далеке місто. Перед від'їздом їй довелося позбутися ляльки Ліккі-чан, яка з раннього дитинства була їй дуже дорога. Вона зі сльозами на очах викинула ляльку і поїхала.
Якось раз вона повернулася зі школи. Її батьки працювали, і вона була вдома одна. Незабаром після того, як вона прийшла, задзвонив телефон. Хто б це міг бути, подумала вона і підняла трубку:
- Це я, Лікка-чан. Я в твоєму місті. Я йду до тебе.
Голос був неприродний, як у робота.
Через деякий час телефон знову задзвонив:
- Це я, Лікка-чан. Я на твоїй вулиці.
Вона злякалася і повісила трубку.
Але незабаром знову пролунав дзвінок:
- Це я, Лікка-чан. Я перед твоїм будинком.
- Ти хто? Скажи мені, хто ти!
Зв'язок перервався. Батьків ще не було вдома. Дівчинка з побоюванням відкрила завісу й виглянула на вулицю. Там нікого не було. Вона трохи заспокоїлася, і тут задзвонив телефон:
- Це я, Лікка-чан. Я у тебе за спиною ...