Пролог

– Вона ще замолода, – Тимофій прихилився спиною до кам’яної стіни. Її прохолода приємно заспокоювала, та все одно не могла прогнати роздратування, яке опанувало хлопця ледь він увійшов до кабінету батька.

– Люди мають властивість дорослішати, – чоловік за столом весело усміхнувся.

– З чого ти вирішив що вона має силу? Я зовсім нічого не відчув, – хлопець недовірливо глянув на нього.

– Вона матиме силу, – Кирило піднявся і підійшов до вікна. – Матиме мою силу. Я відчуваю це.

– Не кажи що це дівча ще одна твоя химера, – зовсім роздратовано мовив Тимофій.

– Вона не моє дитя. Не кровне, принаймні, – чоловік чомусь насупився.

– Що сталося тоді? Два роки тому? – хлопець з надією глянув на батька. Але момент істини не наступив. Той лише заперечно похитав головою.

– В нас є два варіанти, – сказав він натомість. – Або схилити дівчинку на нашу сторону, або знищити. Інакше вона знищить нас.

– І тому я повинен завербувати її? Мені до неї нахабно залицятися чи як? – Тимофій іронічно усміхнувся.

– Ні в якому разі! – обурився Кирило. – Слід було навчити тебе як вести себе з дівчатами, – він незадоволено глянув на сина.

– З дівчатами-хранителями, – хлопець зовсім серйозно глянув на батька.

– Не наближайся до неї! Інакше вона відчує. Тримайся на відстані! А потім ми придумаємо як підступитись, – чоловік присів на край столу. По наморщеному лобі було помітно що придумувати він вже почав.

– Головне щоб це не було марним, – зітхнув Тимофій.

– Ти про що? – Кирило винирнув зі своїх роздумів.

– Я про те що ти можеш помилятись. Що як вона не буде такою як решта хранителів? Що як твої передбачення хибні?

– Ти ж знаєш, відступники не помиляються, – той самовдоволено усміхнувся.

– Дівчат-хранителів теж не буває, – все так само недовірливо пробурмотів його син.

– Все міняється, Тимофіє. І ця дівчина є початком змін. Якщо ми нічого не вдіємо, хто знає якими ці зміни будуть для нас, – чоловік якось задумливо витріщився у вікно, на широке поле, яке завжди було таким же зеленим і квітучим. Це було його поле. Тут все належало йому. Але цей світ потребував занадто багато енергії, щоб жити безтурботно. Якщо Кирило дійсно не помилявся, дівча з його рідного світу могло допомогти їм. І відступнику не було важливо чого це може коштувати.