Розділ 6

Бомбосховище здригалося від кожного вибуху. Страхопудик тремтів разом з ним. Ні Моргани, ні її господарів у сховищі не було. Страхопудик поглядав на двері, але кожного разу в бомбосховище заходив хтось інший. Страхопудик стрибнув на підлогу і боязко пройшовся вздовж лавок на яких сиділи налякані люди. Раптом Моргана з господарями сидять в іншому місці.

          Прогримів потужний вибух. зі стелі посипалась штукатурка.
- Вибухнуло десь неподалік, - сказав хтось.

          Запала тиша. На сходах почулися швидкі кроки.
- В наш будинок влучили! – вигукнув чоловік і побіг нагору.  

          Десяток людей кинулися до виходу. Хтось заплакав. Таня підхопила Страхопудика і разом з усіма вийшла на вулицю.

          Навпроти входу в бомбосховище палала дев’ятиповерхівка. Бомба розділила будинок навпіл. Навколо метушилися люди. Дві пожежні машини пробиралися крізь завали, блимаючи синіми вогнями. Рятувальники відразу розгортали довжелезні шланги.
- Ходімо, Страшко, - сказала Таня. – Ми тут ні чим не допоможемо.

          Але Страхопудик вирвався з її рук. Він помчав до зруйнованого будинку Моргани, оминаючи ноги людей мов у лабіринті. Навіть рятувальники не звернули на нього уваги.

          Страхопудик видерся на купу цегли. Він побачив руїни середнього під’їзду, саме там де жила Моргана.
- Страшко! До мене! – крикнула Таня.
- Стій! – Рятувальник перехопив Таню. – Сюди не можна.
- Це мій пес. Я заберу його.

          Рятувальники подивилися на Страхопудика, який бігав по руїнах щось винюхуючи.

Так багато запахів і звуків, які заважають зосередитись. Якби хоча б на секунду всі замовкли і зупинилися, він би вловив потрібний звук, який вислизає від нього.
- Проженіть пса!
- Тільки не налякайте його, - заплакала Таня. – Він дуже боязкий.

Рятувальник обережно ступав по розбитих цеглинах, наближаючись до Страхопудика. Чоловік спробував схопити його за ошийник, але впіймав облизня. Страшко чкурнув вище по купі уламків. Він нарешті почув звук, який постійно від нього вислизав. Страхопудик гавкнув у дірку між цеглинами і подивився на Рятувальника.
- Чого ти, хлопче, - сказав чоловік, тягнучись до пса. – Хазяйка тебе чекає.

 Страхопудик ухилився від його руки і знову гавкнув у дірку. Рятувальник завмер над отвором, а потім посвітив туди ліхтариком.
- Тут люди! – крикнув чоловік.

Страхопудик тремтів у Тані на руках. Він спостерігав як рятувальники спускають на ношах хлопчика, який тримав Моргану.
- Кішка мертва але він її не відпускає, - сказав чоловік, який ганявся за Страхопудиком.  – Твій пес молодець. Справжній рятувальник.
- Так, він герой, - Таня погладила свого улюбленця. – Ходімо додому, Страшко. Ти врятував всю родину.

Крім Моргани, - подумав Страхопудик.