Страхопудик, як завжди, сидів під лавкою на дитячому майданчику і гриз кісточку, яку дала йому Таня. Раптом він почув знайоме цвірінькання. На іншому боці майданчика, Джек тікав від Моргани. Кішка вже готова була його схопити але горобець пурхнув у гору.
- Дурна кішка! – вигукував він.
Страхопудик помчав на допомогу. Моргана миттєво видерлася на дерево, пробігла до кінця гілки і стрибнула, витягнувшись мов струна. Кінчиками кігтів, вона все ж зачепила Джека. Вони обоє впали на землю. Кішка відразу стала на чотири лапи. Джек борсався у пилюці. Тепер йому було не до сміху. Страхопудик біг щодуху але знав, що не встигне. Моргана відкрила пащу і випустила пазурі.
- Не чіпай! – кричав Страхопудик.
Моргана ніби не помічала пса. Вона хижо спостерігала за Джеком, готова схопити його будь-якої миті, але нічого не робила. Джекові вдалося розправити крильця і злетіти низько над землею. Кішка лише спостерігала за ним. Підбіг Страхопудик і знесилено сів, висолопивши язика.
- Чому ти його не з’їла? – ледве вимовив Страхопудик.
- Та вже ж не тому, що тебе злякалася! – пирхнула Моргана і побігла геть, роздратовано махнувши хвостом.
Коти дивні створіння, - подумав Страхопудик.
Відредаговано: 22.05.2024