Розділ 3

Страхопудик сидів під лавкою на дитячому майданчику і спостерігав як Таня гралася з іншими дівчатами.

Раптом повз нього промчала Моргана. Слідом за нею з гавкотом пролетів кудлатий пес. Страхопудика взяла цікавість. Нащо це мені? – думав він, наздоганяючи пса і Моргану. Кішка вилізла на дерево, тримаючи в зубах сардельку. Пес бігав навколо стовбура, гарчав і гавкав. Страхопудик зупинився неподалік.
- Що трапилось? – запитав він.
- Я три дні нічого не їв, - сказав пес – Добрі люди дали мені сардельку, а ця кішка перехопила її.
- Ти ж не голодна, - Страхопудик глянув вгору на Моргану. – Віддай йому сардельку.

          Моргана захитала головою і люто блимнула очима.
- А ясно. Інстинкт.

          Моргана кивнула.
- Шкода, брате, але вона не віддасть. Я її знаю.
- Добре вам говорити, домашнім тваринам, - сказав кудлатий пес. – Вас господарі годують. А мене годують лише мої чотири лапи. З цього дерева, вона нікуди не дінеться. Їй доведеться або віддати сардельку або померти.
- Дурню! – вигукнула Моргана. – Ти помреш швидше ніж я, бо сарделька у мене.

          Ковбаска випала з її рота. Кудлатий пес схопив її і дременув геть. Страхопудик аж заливався від сміху. Розлючена Моргана стрибнула на нього і зашипіла.
- Це все через тебе.

          Страхопудик заскавчав і відштовхнув Моргану. Кішка вигнула спину, підняла хвіст трубою і настовбурчила шерсть. Страхопудик приготувався до битви. Але Моргана розслабилася, понюхала повітря і нашорошила вуха.
- Немає часу на тебе, - сказала вона і побігла до свого будинку.

          Зовсім скоро пролунала повітряна тривога. Таня схопила Страхопудика і спустилася в бомбосховище.