Високо в небі пролетів літак, залишивши за собою гуркіт двигуна. Страхопудик чкурнув під лавку і притисся до землі.
- Не бійся. Це наш, - сказав Джек, сидячи на гойдалці, яка повільно хиталася.
- Звідки ти знаєш? – Страхопудик боязко зиркнув на небо.
- Не було повітряної тривоги.
Страхопудик вибрався з під лавки.
- Для чого вони скидають бомби на нас? – мовив він задумливо.
- Хто ж зрозуміє людей? – сказав Джек. – Бережись!
Сіра смугаста кішка стрибнула на гойдалку. В останню мить Джек випурхнув з її пазурів. Він перелетів на пісочницю і весело зацвірінькав. Кішка кинулась за ним.
- Не чіпай його! – гавкнув Страхопудик.
Кішка вигнулась дугою і зашипіла на нього. Страхопудик заскавчав але не відступив. Джек пурхав над дитячим майданчиком, наспівуючи пісню про піратів.
- Не лізь не у свою справу, - фиркнула кішка. – Це моя їжа.
- Він мій друг, - пискнув Страхопудик. Він тремтів від напруження і страху.
Кішка люто зиркала то на горобця то на пса. Раптом вона завмерла і нашорошила вуха. Фиркнувши на Страхопудика, кішка побігла геть. Через декілька хвилин пролунала повітряна тривога.
Відредаговано: 22.05.2024