Істоти, що мають крила
На їх плечах
Коли я дивлюсь на їх плечі,
Вони тремтять.
Згорблені спини, стиснуті пальці —
Трагедій рать.
Коли я дивлюсь в твої очі,
Згадую, що там,
Зібравши душі, наче хмари,
Весняний вітер линув в рай.
Чого він хоче від дитини?
Чого бажає від малих?
Їм ще бігати в долини,
Не спиняючись й на мить.
Маленькі душі, маленькі щастя,
Маленьким долям вже земля.
Одна потвора без зупину
Грає з світом у жнива.
Цей фон для ігор, горем сочить,
В твоїх очах живе війна.
Моя мала дурна дитино,
Хай би це була лиш гра.
Нехай би вигадані травми,
Пірати, бомби й козаки,
Були далеким, глупосольним
Без соленої води.
Хутчіш вертайсь, знов б’ють тривоги.
Біжи, малечо, до домів,
Ховайсь, дитино, під пороги,
Щоб звір торкнутись не зумів.
05.04.2025
#2559 в Містика/Жахи
#5660 в Різне
#1449 в Поезія
Відредаговано: 05.04.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
