Істоти, що мають крила

Скажи, що ти задоволений

Скажи що ти задоволений
Скажи що в тебе все добре
Той час що був поневолений
Не варто згадувати вкотре

Я знаю ті рани безмежні
Гноять і сочать кров'ю
А ти в думки обережні
Спеленай того болю

Будь надмірно ніжним
То ж твої рани
Не вважай себе грішним
Просто зустрінь ранок.

Не чіпляй ярликів на себе
Це додасть шрамів
Й усміхатись не треба.
коли все ще болять рани

Побач себе в тім болю
Збери те як щербини
Виклади гарним узором
Поверх болю стежини.

Плекай те що вціліло
Додай йому наснаги
Цінуй й лікуй неквапливо
Так затягнеш рани

Вони все ще будуть гноїти,
А добре в них проростати
В тих ранах ще буде коріння
Того що ти зверху насадиш

Дай собі заквітчати
В думках і в серці розбитім
Дозволь собі навчитись
Знову щиро радіти

20.02.24

Подобається

#2559 в Містика/Жахи
#5661 в Різне
#1449 в Поезія

Відредаговано: 05.04.2025