Істоти, що мають крила
Посивілий простір
Суне чорне з горизонту
Стелить свищень тим блакить
Лине з вітром гомін дзвонів
В переливах в’ється дим
В язиках вогню тріскоче
Пів будинку й вже за мить
Суне дах зі стін охоче
Нахиляється й тремтить.
Наче бризками цеглини
Розлетяться в усібіч
Як пісок в руках дитини
Стануть легкими на мить…
В землю довкола пірнає
Під ударами дощу
Металевих крапель зграї
Кожній хочеться в нору
Ям собі вони нариють
З лісу зроблять частокіл
Колом стане сірий попіл
Простір згорнеться у біль
А сніжинки - білі мухи
Розважаються танкОм
Їм що холод, що розруха
Тихо падають гуртом.
01.02.2025р.
#2559 в Містика/Жахи
#5661 в Різне
#1449 в Поезія
Відредаговано: 05.04.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
