ГЛАВА ШОСТА

Впавши знову на своє місце неспокійним поглядом я провела одногрупників, останньою з яких примусово вийшла Віка, кидаючи на мене спопеляючі блискавиці. Нє, ну я то в чому винна?  Залюбки зараз би помінялася з нею місцями. Ця напруга вкупі з нерозуміючим очікуванням, добряче пошарпала мою і так нестійку нервову систему. Костянтин Ігорович вибачився і попросив його хвильку зачекати, а сам кудись вийшов. Я витягнула телефон та не встигла навіть переглянути кілька сторіз в Instagram, як він повернувся тримаючи в руках два екостаканчики з паруючою кавою. Раптом сталося те, чого я явно не очікувала і від чого страх поповз тонкою змійкою по спині. Я почула глухе клацання дверного замка, ключ у якому повернула рука мого викладача. Далі він підійшов ближче, один зі стаканчиків поставив прямо переді мною та й сам всівся поруч. З кишені стильного піджака витягнув дорогу плитку молочного шоколаду, яку так само підсунув до мене. Злегка відсунувшись, оберігаючи свій особистий простір, я несміливо заглянула в його привабливі, але дещо небезпечні темно-зелені очі.

- Боїшся мене? Думаєш буду чіплятися? - тихим грудним голосом нарешті промовив він, а я легко кивнула, не в силі вимовити ні слова. - А ти б хотіла цього? - продовжуючи мовчати я негативно помахала головою. - Прекрасно, - ожив викладач сплеснувши в долоні. - Виходить я в тобі не помилився. - широко посміхнувся той і наче натиснувши якусь кнопку змінив поведінку з таємничого звабника на старого дворового друга. 

- Що Вам від мене треба? - я нарешті отямилася від страху і таких суперечливих почуттів, що викликав цей дивний чоловік. 

- А це вже правильні запитання. Для початку подружитися. - він накрив своєю долонею мою руку та я акуратно її вивільнила. - Добре, краще поговорити без зайвих церемоній. - він зітхнув і потер рукою чоло. - Ви не поспішаєте ?

- Мені на роботу потрібно , - або вже і не потрібно. - Але якщо у Вас щось важливе, я затримаюся. 

- Добре. Почнемо з того, що я хочу вибачитися за свою не зовсім коректну викладач-студент поведінку. Справа в тому, що Ваша коліжанка… - він захитав головою заплющивши очі, а на світлому обличчі відобразилася вся гама безпросвітної втоми.

- Вона Вас дістала. - констатувала я майже зрозумівши до чого він веде.

- Так. Тому я легко натякнув їй, що мені подобається інша і хотів би Вас попросити підіграти. Звісно, щоб це не виходило за рамки флірту, адже стосунки між викладачем і студентом у нас заборонені, а мені б не хотілося створювати Вам додаткових проблем на пустому місці. 

- Не думаю, що це допоможе, Віка вміє бути наполегливою, - посміхнулася я відпивши кави. Напруга трохи відпустила і я була налаштована на діалог. 

- Це не наполегливість, це нав’язливість. При чому маніакальна. Дійшло до того, що вона почала створювати начебто випадкові ситуації, де ми пересікаємося. - я впізнала свою подругу.  - Але якщо підійти до ситуації з точки зору психології, то жінки, бачачи, що перевагу віддають іншій і їхні маніпуляції не приносять бажаного результату, відступають, щоб не травмувати власну гордість.

- А чоловіки? - тут уже мені стало цікаво.

- А у чоловіків, коли його жінка належить іншому,  навпаки вмикається азарт, так званий «режим полювання», що заставляє відібрати своє, навіть якщо воно йому не потрібне. Хоча  і в одному,  і в іншому випадку є неприємні винятки.

- Винятки лише підтверджують правила. -  протягнула я задумуючись над його словами. 

- Це означає, Ви згодні?

- Костянтин Ігорович, я б з радістю, але думаю, Вам на цю роль необхідно вибрати іншу дівчину. План супер, але навряд чи Віка побачить у мені достойну суперницю і спасує.

- Чому Ви так себе недооцінюєте? Повірте, мені збоку дуже добре видно її реакцію на мої загравання. Коли вони направлені на інших дівчат, вона лише посміхається намагаючись перетягнути увагу на себе. Та коли справа доходить до Вас, просто багровіє від злості. Я так розумію це пов’язано з хлопцем, якого ви не змогли поділити…

- Та нам і не довелося нікого ділити… я два роки вважали її найкращою подругою, поки кілька тижнів тому не застала в її обіймах свого хлопця.

- Печально… але це не кінець світу. При бажанні, Ви можете його повернути. Особливо зараз, поки почуття ще не  захололи.   Достатньо знайти хлопця і змусити ревнувати. Тільки це повинні бути повноцінні стосунки, а не прості загравання, щоб створити видимість, що він Вас втратив. На превеликий жаль, я на цю роль не підходжу, оскільки зайвий скандал нам ні до чого.  Хоча був би лише радий допомогти... 

- Думаєте це спрацює? Де я, де Віка…

- Чому Ви взагалі себе з нею порівнюєте? - він гримнув долонею по столі, а мене аж підкинуло. - Ви абсолютно різні. Можливо Віка і притягує до себе любителів легкої здобичі, але у Вас є дещо більше - це природня красота і глибокий внутрішній світ. Ну що може запропонувати вона окрім сексу… на цьому далеко не заїдеш… - від його слів мої щоки спалахнули. - Це так мило… рожеві щічки… рідко коли юних леді Вашого віку можна збентежити словом «секс». Чи Ви… 

- Не треба… - тихо промовила я відвернувшись.

- Не буду. Хоча Ви мене дивуєте… Скільки ще сюрпризів зберігається за цим непримітним образом? А, щодо образу… легкий тюнінг у вигляді фітнесу та позитивних емоцій не завадить. Та Ви повинні робити це для того, щоб Вам у своєму тілі було комфортно, а не заради інших. Ну так що, ви мені допоможете позбутися цієї фанатки?