Розділ ХХІ - Трезенд

   Війна ніколи не може бути переможною. Завжди будуть втрати, бо не буває перемоги без жертв. 
   Проте хтось може сплатити жахливу ціну, і програти, зазнати жорстокої поразки...
   *   *   *
   Трезенд був у пастці. Відрізаний від усіх.
   Але усе ще сильний і досвідчений.
   А Потрійниий блок був майже знекровлений через падіння економіки та болісний перехід на військові рейки. Проте усе ще боровся, і це зіграло головну роль.
   Тому Трезенд вдався до безпрецедентного кроку. Зібравши 230 тисяч військ на Таррському напрямку, із новим планом та свіжими військами трезендці пішли в наступ. Спочатку - важка техніка. Далі - оборонні лінії звірійців бомбардують літаки і ракети. і на кінець - піхота. Через величезну, двократну чисельну перевагу ворога звірійцям доводиться відступати до останньої лінії оборони - біля передмість Тарра. Трезендська артилерія вже могла обстрілювати найбільше промислове місто Звірії. Починається екстрена евакуація. Лобом до міста не пробитися, адже там були чи не найсильніші укріплення, тому Берганер VI вирішує використати військову хитрість. Половина армії переходить на лівий берег Ізеру та оточують місто. Звірійці після майже місяця боротьби, обстрілів та бомбардувань змушені були здатися. 22 лютого 2025 року над міською радою підіймають трезендський прапор. Місто зруйноване більш ніж на половину. З 380-тисячного довоєнного населення лишаються лише 26 тис.
   Падіння Тарра не лише серйозно вдарило по економіці та промисловості Звірії та бойовому духу усього Потрійного блоку, а й відкрило шлях прямісінько на Кенісберн - історичну та адміністративну столицю Звірії.
   *   *   *
   Трезендські війська хлинули на Звірію так, як річка, що прорвала греблю. Захоплення Тарра значно піднесли бойовий дух армії. Та, на інших напрямках усе біло куди гірше. Постійні рейди звірійців та котів на трезендські нафтобази здорожчили паливо майже в чотири рази.
   Через те, що трезендське командування стягнуло майже усі війська до Тарра, на захисті фронту з Бобрією залишалося лише ~15 тис. деморалізованої піхоти. Це дозволило союзникам увійти на трезендські території. Весь фронт посипався. Коаліційні війська захопили Утлесберн - історичне трезендське місто з 570 тисячами жителів. Відчувши послаблення верховної влади, племена аунталгів почали відкрито повставати. Котія уже почала інтервенцію в Політанію, а 15 березня 2025 року здійснила спільний з Конанґом десант на Собакію.
   На Таррському фронті трезендські війська взагалі втратили подібність до фронту і розсіялися, грабуючи східну Звірію. Єдині війська, що зберігали командування  - 4-та Бургероуненська 90-тисячна армія, що ішла на Кенісберн. Звірія, оговтавшися від втрати Тарра, почала бити по точкам постачання трезендців - по залізницям, аеропортам, дорогам. Також проводилися часті диверсії. У результаті трезендська армія втратила весь свій гонор, отриманий при капітуляції Тарра.
   Тоді ж, завдяки розвідці та іншим даним звірійське командування на чолі з Леордом Шувланде, та за активної ініціативи генерала Рошавура Кайшенче розробило новий план під кодовою символічною назвою "Устрочеський каньйон". 
   29 березня звірійські війська, що прийшли з Бобрії, остаточно перерізали лінії постачання трезендської 4-тої армії. А вони про це і не дізналися - через розбомблену логістику та надзвичайно погану координацію. Почалися бої за 57 кілометрів від Кенісберна. Спочатку вони були ніби партизанські, та коли усі зрозуміли, що їх оточено, почалася паніка. Багато хто здавався в полон, хтось у відчаї біг прямо до ворога із криками...
   Оточення і знищення трезендців під Кенісберном зруйнувало увесь трезендський картковий будиночок. Але у Трезенді про це й не згадувалося, адже, як я писав вище, комунікація і синхронність у трезендських військах була мінімальною. 
   5 квітня 2025 року Конанґ офіційно оголошує війну Трезенду і приєднується до Потрійного блоку у війні. Союзники просуваються надзвичайно швидко. Але усе ж таки у Трезенда залишаються невкликі війська, що невеликими групами, як у Політанії, намагаються пробити фронт. 24 квітня коаліція оточує і захоплює Бургероун - одне з "ядрових" трезендських міст.
   Коли імператор Берганер VI дізнається про стан справ, його охоплює злість і божевілля. За свідченнями одного з його генералів, у нього почалася епілепсія. 
   Він із командуванням вирішує вдатися до останнього аргументу - ядерної зброї.
   *   *   *
   2 травня 2025 року він ставить ультиматум - або ядерний удар, або союзники виходять з Трезенду. Для того, щоб усіх переконати у серйозності, він запускає ядерну ракету в Маастіфську пустелю. Та, це спрацьовує у протилежний напрям - усі світові організації засуджують політику Трезенду, а деякі держави, як Гімалаїя, відправляють свої воєнні корпуси дор звірійської армії.
   Берганер, зовсім збожеволівши, наказав піддати ядерним бомбардуванням усі звірійські обласні центри.
   Та це уже неможливо, адже усі боєголовки Трезенду, що перебували у придатному до пуску стані, перебували на підконтрольній союзникам території. Імператор вирішує евакуюватися, та звірійські шпигуни за підтримки місцевого, трезендського населення замінували дорогу. Берганер VI, останній трезендський імператор помер 18 травня 2025 року. Та генерали не хотіли здаватися, і організували оборону міста. Але тут вступив у дію план "Устрочеський каньйон", за яким коаліція надала усю можливу підтримку незадоволеним і звірям, що втомилися від постійних воєн та тираній. Коли союзники підійшли до Трезенду, їх ніхто не зупинив, а навіть навпаки - вітали та приймали. Звірійці 20 травня здійснили символічну акцію - по річці Сепіштім, на якій стояло місто, пройшли військові катери, ніби повертаючи борг Трезенду.
   21 травня 2025 року за п'ятистороннім договором між Звірією, Бобрією, Котією, Конанґом та Трезендом, Імперія Трезенд припиняла своє існування.
   Війна завершилася.
   *   *   *