Розділ ХІІІ - Об'єднання

   *   *   *
   Колись Звірія була непереможною. Колись звірійський лад був інноваційним. Колись. Але зараз тут вирує громадянська війна, якій кінця-краю не видно. Чи зможе вона повернути колишню могуть, як у часи Чохчавура, мудрість за Мурсії, інноваційність за Іроса та чистоту за Оттівуса, і об'єднатися у єдину державу? І хто її об'єднає?
   *    *   *
   Коаліція Трезенду, комуністичного Шлофузу та анархічної Артони виробила план облоги Ран-рі-Ріва. Розвідники виявили чи не найслабше у мурах місце - біля річки. Там були річкові ворота, та вогневі батареї. Проте союзники придумали як скористатися цим.
   Вони спустили на річку дрібні човни і наказали їм обстрілювати і відволікати батареї. Зненацька з-за спин лівобережної батареї вибігли трезендські вояки і почали бій. На правому березі було так само. Трезендцям було наказано захопити батареї та з них обстріляти річкові ворота, через які війська зможуть проникнути за зовнішню стіну. Та це був відволікаючий маневр - неподалік від воріт на стіни накинулися комуністи з анархістами. Оскільки більшість військ обороняли річкові ворота, то самі стіни не були достатньо захищені.
   11 вересня 1909 року ворожі війська вперше від часів Чохчавура увійшли в Ран-рі-Рів.
   Але з останніх сил гарнізон міста став до бою. Захисники билися відчайдушно, до останнього подиху, і це стало серйозною перешкодою. Останнім резервам коаліції наказали пробити ворота на півночі, і через брак оборонців їм це легко вдалося. Ґдерорці опинилися в повному оточенні, та все одно билися, як ніколи. Жоден не здався у полон. Полягли усі. Ця битва стала першою, в якій проявилася, хоч і не дуже "окопна війна". Вперше використали кулемети. Війна ставала ще жахливішою і кривавішою.
   Коли захисники побачили падіння гарнізону, то самі ж підірвали ворота разом із собою, забравши ще 5 сотень ворогів на той світ. Сьогодні 11 вересня відзначають днем жалоби до оборонців Ран-рі-Ріва.
   Після розгрому ґдерорських останніх резервів, місто було приречене.
   Армія на човнах перша дібралася за внутрішні стіни міста. Почалися вуличні бої. Незабаром до Ран-рі-Ріва зайшли і інші війська. Почалися грабежі і вбивства. Горіло усе, що могло. Королівський палац був зруйнований. Познущалися і над іншими історичними пам'ятками міста.
   З 739 тисяч жителів після місяця мародерства і вбивств вижило лише 326 тис. мешканців міста.
   І прямо на руїнах завойовники ділили Звірію.
   Трезенд тепер володів половиною Звірії - Імаром, Гертербургом, Кенісберном, Ед-Даєм та іншими меншими містечками. Комуністи з Шлофузу урвали територій уп'ятеро більше, ніж іхній острів. Анархісти отримали Маастіф і Мостону - теж молоде промислове місто у Ґдерорі. Сам ж Ґдерор розділили на зони окупації, подібно до Німеччини в 1945 у нашому світі. Ран-рі-Рів дістався Трезенду.
   Але по дорозі трезендських військ назад, на батьківщину сталося щось дуже дивне. Під Ед-Даєм на них напали якісь невідомі звірі, що більше нагадували регулярну армію, аніж якихось зарізяк, що невідмінно гуляють країною в часи громадянської війни. Історики підозрюють анархістів з комуністами, бо можливо їм б вдалося розбити трезендців і надиктувати нові умови, але про цей випадок усі швидко забули...
   *   *   *
   Може здатися, що з закінченням війни у Звірії стало спокійніше. Але її чекали ще більші випробовування...
   У Трезенді знов почалися повстання,і на цей раз надзвичайно серйозні - півкраїни збунтувалося, зокрема Бобрія та окуповані частини Звірії. Та й у метрополії було спекотно - народ був невдоволений через те, що імператори завжди ходять у походи і захоплюють нові землі, і не дбають про центр.
   У АЗ та КЗ почалася колективізація. І не поступова, а хвиля колгоспів. У відповідь звиклі до свободи селяни почали бунтувати. Та з часом навіть найгарячіші затнулися під дулами кулеметів.
   Певний час комуністи та анархісти жили в мирі та дружбі. Проте обидві держави хотіли об'єднати всю Звірію, і рано чи пізно їхні інтереси конфронтуються...
   *   *   *
   Відносини почали псуватися. Спершу - скандал у Ердіу, де невідомі шпигуни спалили комуністичний архів, і підозри впали на АЗів. Далі - анархістські кораблі на комуністичних територіальних водах, підпали валер'янкових складів в Артоні...
   Усе це нагадувало сварки двох братів, які вдають, що забувають образи. Аж доки в 1954 році до влади в Кульденґраді прийшов Майтеш Туварчен (1899-1965 р-р.) - ярий комуніст і соціаліст, прихильник "жорсткого контролю". Та саме за його часів почалися прямі сутички з Артоною.
   Наприклад, в 1957 році комуністичні війська вчинили провокацію на кордоні, захопивши анархічне село і взявши його мешканців у заручники. Артона витерпіла це, але потай почала приготування до війни.
   Тим часом, на сході було неспокійно. Трезенд розпався, і Ґдерор проголосив незалежність. Інші окуповані частини під частковим контролем імперії, але уже в межах автономії. Артона бачить у цьому можливість. Пропонує приєднатися до анархістів, але посилаючись на підконтрольність Трезенду, окуповані частини відмовилися. Важче було з Ґдерором. У той самий день, 29 липня 1959 року, коли він проголосив незалежність, комуністична Звірія оголосила, що Ґдерор - це комуністична земля, яка неправомірно була віддана Трезенду. Ґдерор цього не визнає. Звірійські війська швидко окуповують країну. І цим скористається АЗ(т)АР.
   Анархісти проголошують, що вони категорично проти анексії Ґдерору комуністами і оголошують мобілізацію. Тим часом у "країні тигрів" звірійські війська переживають продовольчу кризу, адже місцеве населення вміє вести партизанську війну незгірше за Шаал-Тее. Армія застряє в горах у найнесприятливіший момент. Тому Майтеш Туварчен вирішує діяти на випередження.
   На той час у комуністичної Звірії був надзвичайно сильний флот, і цим користається генсек. Увечері 30 вересня 1959 року без оголошення війни з літовищ біля Ердіу вилітає декілька ланок реактивних бомбардувальників К-12 і К-15. Вони тримають курс на Артону.
   У той самий час з пристаней в Кульденґраді відшвартовуються 5 лінкорів, 12 важких крейсерів та 2 авіаносці типу Ілтар.
   Літаки бомбардують залізниці, дороги, військові склади. Кораблі раптово обстрілюють головний порт анархістів Міґарбург. Синхронно на узбережжі висаджується 8 полків нацгвардії комуністичної Звірії. Ніхто нічого не розуміє. Анархічні війська ледь чинять опір, та й той швидко згасає. Напад був вирахуваний до дрібниць. Військова міць АЗів була паралізована. Уже 12 жовтня 1959 року комуністи зайняли Артону. АЗ(т)АР розпустили. Замість цього на її землі прийшов іще жорстокіший режим Туварчена.
   *   *   *
   Увесь світ був шокований чи не найшвидшим падінням такої держави, що свого часу захопила разом з коаліцією Ран-рі-Рів. На нових землях почалися репресії та допити. Скоро увесь анархічний дух Артони було придушено.
   Туварчен запропонував Трезендській Звірії перейти в його державу. Ті погодилися, оскільки їм обридло іноземне панування та підконтрольність загарбникам, що воюють частіше, аніж будують. Розробили зважений план повстання. І, 16 лютого 1962 року синхронно, по всіх окупованих містах почалися повстання. Вони вірили, що в комунізмі, в своїй власній державі їм буде краще, оскільки протягом років мешканцям Східної Звірії промивали мізки щодо "рівності" та "істинного соціалізму"... 
   За 3 тижні комуністи зайняли вся колишні звірійські землі. День 9 березня 1962 року вважається днем об'єднання Звірії. 
   Але чи надовго цього "об'єднання" вистачить?
   *   *   *