Розділ VІІІ - Золотий спокій

   Звірія нарешті об'єдналася. провела нові реформи, на чолі - сильний король Ірос, країна квітне... Саме на цьому місці ми зупинилися, а точніше - поставили кому. Король Звірії Ірос гине від нападу мстивих племен, і хто тепер успадкує владу?
   Напевно, на часі розповісти про систему престолонаслідування у Звірійському Королівстві, придуману Іросом Великим.
   Королем після смерті завжди має ставати найстарший серед синів або дочок коронованої персони. Брати і сестри не можуть претендувати на владу, але є виняток: якщо король або королева вмирає, не маючи нащадків, або вмирає найстарший син або донька, то коронувати можуть наступну за старшинством дитину або брата чи сестру померлого. До певного часу це стало працювати як годинник, але згодом і на Звірію війнуть вітри громадянської війни і боротьби за владу...
   *   *   *
   Коли у Звірії дізнаються про вбивство короля Іроса, то починається жалоба. Печальні процесії йдуть по усіх містах. Коли короля ховали, то зібралося 30 тис. звірів з усіх куточків країни. Він був дійсно тим, кого можна назвати Великим: він відродив державу, дав їй те, чого їй останні 300 років дуже бракувало - спокою для розвитку. За нього Звірія розвилася в усіх напрямках, але тепер його немає, і трон має зайняти гідний наступник.
   І такий наступник є. Це був старший син Іроса, Рошавур. Рошавур (1503-1542 р-р.) був у всіх битвах із батьком, був його військовим радником. Багато хто його порівнював з Чохчавуром через його фізичну силу і витривалість, а також за тверде відчуття справедливості і честі.
   Ставши королем Звірії, він поклявся вбити убивць його батька. Він, як я написав вище, був із Іросом у сильних, навіть побратимських стосунках. Але король Ірос відчував, судячи з літопису, що якщо Рошавур стане королем, то або паде Звірія, або паде його син, і все через його мілітаристський характер...
   Зібравши 10-тисячне військо лютих звірів, що прагнули помсти за короля, він переправився через Кульденбурзьку протоку і ступив на Шлофузький острів.
   Паглеаси не очікували повернення звірійців, тому їх було легше розгромити. Одне за одним, горіли поселення, і вирізалися їхні мешканці. Звірійці п'ядь за п'яддю знищували усе на своєму шляху. За різними підрахунками, загинуло від 60 до 245 тис. паглеасів. Помста була надзвичайно кривавою і жорстокою. Вона не йшла і в порівняння з помстою Чохчавура плем'ю ситаче за Оттівуса. 
   Коли Рошавур повернувся, його зустріли як героя.
   Але Рошавур хотів слави. На його думку, помста за смерть короля була недостатньою, щоб увійти в історію...
   Він проводить військові реформи, серед яких найважливіша - регулярна армія. До цього королі збирали війська серед ветеранів, але тепер під рукою завжди буде військо, що постійно тренуватиметься та збереться на перший поклик короля. Основна ставка переноситься на піхоту тертих ветеранів. Вони вважаються найбоєздатнішими воїнами. Рошавур покладається на її хоробрість і досвід. Новий стрій називають фалангою Рошавура. З початку бою на центрі стоять гармаші і обстрілюють ворога. Далі артилерія приєднується до кінноти на флангах, і піхота атакує. Коли ворог зв'язаний боєм, то з боків його обстрілюють вогнем і порохом, а потім нападає кіннота та оточує вороже військо.
   З новим військом Рошавур відправляється на південь, в колишні дикі краї на захід від Бобрійського Царства. Але тоді уже ці "дикі краї" населені Шаал-Тее. Вони стали будувати міста і орієнтуватися на кочове господарство. З часом вони стали серйозною проблемою для регіонів біля Артони, і Рошавур вирішує цим скористатися. Він одне за одним розбиває рейдерські загони Шаал-Тее, але і не здогадується, що в його війську є шпигуни і його заводять в пастку... 
   І, біля столиці Шаал-Тее, Нуаташари 12 березня 1542 року він б'ється з великим і хоробрим загоном кінноти. Вдавано відступаючи, він заводить звірійців у Суташренський каньйон. Вихід з нього блокують війська Шаал-Тее. Далі з іншого боку замикають звірійців інші війська. Каньйон прямовисний, тож звірійці в повному оточенні, і не в змозі використати ні артилерію, ні кінноту. Бійня тривала увесь день. У результаті король Рошавур пав разом із 30-тисячним військом...
   Коротке правління Рошавура стало застереженням. Після його смерті коронують першу королеву, цебто його дружину, Сецилію Кенісбернзьку (1509-1557 р-р.). Вона укладає мир з Шаал-Тее і розвиває звірійську інфраструктуру. Також королева засновує у 1551 році прикордонну фортецю Гертербург, яка пізніше стала містом. Але вона помирає без спадкоємців, і трон посідає брат Рошавура, Міґар (1505 - 1563 р-р.). Починається доба "Золотого спокою"...
   *   *   *
   У ці часи не було жодних глобальних подій і воєн у Звірії, і протягом двох з половиною століть Звірія проходила шлях поступового розвитку. У цьому заслуга більше народу, аніж королівської сім'ї. З'являються великі літературні твори, от-як "Приземлений ліс" Ґурреша Лейантона (1593) де піднімається тема сталого розвитку звірів, або "Вода і Земля" Терії Найлотської (1601), де описується неосяжність світу звіриним розумом... З'являється звірійський театр, пишеться музика такими видатними звірійськими композиторами як Ніккевен Партеноль, Шичем Гайдасарша, Уммія Кальвоніє, відомими на весь світ. Мандрівники досягають нових країн, от як Лесія Натронська 1612 року помандрувала в Конанґ і описала тамтешні традиції, або Леорд Зарчанал, який пішов на північ, в пустельну країну Найєм... Та, усе ж, історичні події відбувалися, і я намагатимуся їх описати якомога детальніше.
   *   *   *
   Друга половина XVI століття промайнула мирно. Королі і королеви приділяли більше уваги урбанізації країни, тому що 540 тис. звірів на країну розміром із Німеччину в нашому світі - трохи замало. Особливо тут відзначився король Леорд (1557-1608 р-р.). Він запроваджує нові закони на цьому напрямку, особливо Великий Земельний закон 1600 року. За ним, у сімей з більш як 10-ма прямими членами родини має бути земельний наділ не менш як 5 акрів, та родина з цієї ділянки платить удвічі менше податків. Населення стрімко зростає, як і оброблювані землі. За це Леорда називають "Батьком Звірії", і підтримка королівської сім'ї шалено зростає. Якщо на момент прийняття закону точно відомо, з перепису населення 1599 року, що населення в Звірії 540 тис., а за 30 років уже 612 тис. 
   Різке зростання населення дає поштовх всім наукам, зокрема медицині. За приблизною статистикою, у 1530-тих роках дитяча смертність була досить високою - помирала кожна 3-тя новонароджена дитина, а на 1620-ті ця статистика становила що вже кожна 6-та дитина помирала. Королі щедро нагороджували сім'ї лікарів, а придворну цілительку Шисиву звели в аристократичний стан.
   Також швидкими темпами розвивається промисловість. З'являються нові методи сільського господарства, також винаходять майже повністю автоматичний ткацький верстат. Виробництво валер'янки в західних регіонах досягає нечуваних масштабів, та й сама технологія вдосконалюється. В Артоні на 1621 рік налічувалося понад 50 цехів, що займалися виробництвом валер'янки. Але не лише в Артоні розвивалася валер'янкова промисловість: місцевість біля Кульденґрада, невеличкого порта, що виконував роль перевалочного пункту, відмінно підходила до валер'янкового виробництва. На Шловузький острів пливуть знедолені авантюристи, селяни-кріпаки, яких звільнили, та артонські цехи, які задушила конкуренція. Містечко швидко розвивається. Зі звичайного колоніального селища воно перетворюється на велике місто. Тут зупиняються всі торговельні рейси, адже тут надзвичайно дорогий ринок збуту. На 1635 рік в місті мешкало понад 50 тис. мешканців. На острові також ведеться урбанізація. Корінне населення відтісняють в гори.
   Ця політика продовжується, і на трон сідає чи не найвеличніша правителька за часів Золотого спокою - Мурсія Велика (1624-1678 р-р.). Саме за неї відбувається розквіт Звірії. Вона щедрою лапою фінансує науку, і вона перша подумала про навчання селян. Так, до 1655-ого року (тобто за 10 років її правительства) за її кошти було побудовано 8 тисяч шкіл у містах і селах. Це було надзвичайно велике число на ті часи. Також вона фінансує і будує нові університети, зокрема Кенісбернзьку Духовну семінарію, Ран-рі-Рівський технічний університет, Таррський технічний університет, і Кульденґрадську Вищу гімназію. Також, за початку її королівствування населення перевалює за півтори мільйони, і продовжує зростати. Вона створює нову модель зростання міст, і нову технологію землемірства. Але нічого не може тривати вічно, і спокій жителів південних країв порушують набіги Шаал-Тее. Мурсія вирішує цю проблему дипломатичним шляхом: вона просто укладає договір з Шаал-Тее, і виплачує золото. Але це був обманний маневр. Вона повела 40-тисячне військо в Шаал-Тее. По дорозі вона ставить перед селами уже традиційний "Вибір для трезендців" і розбиває війська ворогів. Вона вперше додумується застосувати тактику ворожих племен проти них: вона наказує військам розділитися і розбивати ворогів по всій країні, а сама пішла на столицю. Швидко захопивши місто, вона змусила короля Сціяншчена підписати домовленість, що за кожного вбитого мирного звірійця Шаал-Тее має заплатити золотом його родині. Також Звірія отримує шматок території на півдні. Там, по дорозі назад, Мурсія засновує декілька прикордонних фортів, і виганяє звідти населення Шаал-Тее. 
   До кінця свого життя королева встигла стільки зробити і розвинути, що зрівнялася за славою з Іросом або навіть Оттівусом Великим.
   ЇЇ наступники продовжували таку політику. На початок XVIII століття у Звірії мешкало близько 3,7 млн. звірів. В Кенісберні нараховувалося 300 тисяч мешканців, в Ран-рі-Ріві - близько 350 тисяч, а в Артоні - 120 тисяч... Якщо я вам і далі писатиму про розміри і населення міст, вам швидко набридне, а якщо вам цікаво - я про це напишу в майбутньому спецвипуску.
   Звірія і далі піднімалася, але нічого не буває вічного, і поступово вона опуститься у морок війни і невідомості...
   *   *   *