Розділ ІІ - Світанок

Пройшли місяці звідтоді, коли повстанці мали усі шанси повалити деспотичну монархію в Трезенді, і місяці звідтоді, коли армію повсталих жорстоко розгромили, розгромивши і свою державу... Коли залишки армії Оттівуса (серед яких був він сам) здогадалися, що балади про "царство мертвих" у лісах на захід від Трезенду - це міф, вони уже вийшли на Велику Звірійську рівнину - територію, досить схожу рельєфом на північ Одеської області на Землі - яри, діброви, болота, пагорби, балки... І там майже ніхто не жив (принаймні в тих місцях, де оселилися вигнанці).
   За легендою, Оттівус побачив дикого ведмедя (У цьому світі є як і розумні тварини, так і "стокові", тож іноді можна подивуватися з того, що наприклад у сім'ї тигрів є домашній кіт), що ходив точно по формі сузір'я Великого ведмедя, і сприйняв це як Божий знак, і наказав заснувати тут нове місто. Місце було нівроку - з півдня ріка Ізер, а оточують невелику рівнину трясовини, озера і непрохідні хащі, що захищатимуть новоприбулих не гірше за стіни. А назвали місто Кенісберн - у перекладі з старотрезендської - "Принцова Честь"
   Та все одно, поселенці знаходилися на абсолютно новій і беззвірійній землі, і за переказами Оттівус щороку споряджав експедиції, ціллю яких було знайти інший новий народ, з яким можна буде торгувати, або ж пограбувати і завоювати. До речі, звідси походить і вислів "Все для короля перешукаю" - що означає величезний і непомірний об'єм роботи, який навряд чи виконаєш. Отож, дату 30 березня 1172 року вважають датою заснування Звірії. 
   У цей день щороку усі перевдягаються у костюми воїнів-ведмедів, переказують давні сімейні історії, п'ють пиво і влаштовують усезвірійські хорові вечори, проводять змагання з автентичного звірійського боротьби - Вадар-берн, де треба звалити супротивника на землю захватами у боки. 
   Святкування тривають аж 10 днів, а 9 квітня відзначають День пам'яті, коли згадують усіх полеглих у війнах звірійців.
   *   *   *
   Зрештою, новопоселенці вперше контактують з іншими племенами - паглеасами (Вони колись населяли захід сучасної Звірії). Ось як їхню першу зустріч описує Старокенісберзький літопис:
   "... Були се великі та сильні ведмеді, хоча й були вони доброзичливі до нас, та погрозливо вони виглядали - чорна шубка, шкіряні дублені обладунки і хутряний малюнок місяця на грудях. Вони наїбільше ціновали саме свій місяць, адже вірили, що усі звірі розумні з місяця зійшли. Назвалисі паглєасами вони, пропонували напій добрий, скидавсь на вино. Вони ж його валєріянкаю називали. (...)Заприятильовали ми й з ними, мінялисі подарунками та вклали контракти торгівельнії. (...)"
   Зустріч з паглеасами багато чого дала - наприклад, напій, що пізніше стане національним напоєм Звірії - валер'янку. (Стосунок до заспокійливої людської валер'яни є, але це інша історія), нові знання про регіон, але найголовніше - це торгівля. З її плином звірійські каравани заходили все й далі й далі, досліджували все нові землі і зустрічалися з племенами. Виявляється, звірійці вперше зустрілися з племінним союзом очакунів, а таких союзів було декілька - терешачі, ситаче, мутасенаре і кавначе. Також мандрівники залишили неоціненні описи раннього Бобрійського царства.
   Та не дослідженнями єдиними - завдяки торгівлі місто швидко розвивалося: було оточене дерев'яним частоколом з спостережними вежами, адже контакти не завжди були мирними; побудували славнозвісний Форт Оттівуса, що з деякими добудовами простоїть аж до 1867 року. Будувалися церкви, таверни, базари та інше.
   Також почали в 1182 році будувати Старокенісбернзьку бібліотеку, яку вже добудують після смерті Оттівуса. Там зберігатимуться перші описи нових народів і перші звірійські літературні твори. також там до 1213 року буде писатися Старокенісбернзький літопис.
   Та, на жаль політика Кенісберну не завжди була вдалою. Так, у 1195 році Звірійське королівство тимчасово припиняє торгівлю з одним із паглеаських племінних союзів у знак протесту нападам найагресивнішого племінного союзу ситаче на союзне Бобрійське царство. Але ті не забарилися і швидко налаштували проти Звірії навіть дружні племінні союзи. Паглеаси були дуже вправними вершниками, і їхня кіннота була неабиякою силою - їх можна було б порівняти з нумідійською кавалерією.
   Звірія ж не очікувала нападу паглеасів - але зібрала військо і запросила батальйон бобрійців для з'ясування обставин. Паглеаси знали, що Кенісберн захищений болотами і дібровами, тому придумали план - всього через болото є два природні "мости" - північний і південний. Вони вирішили зробити напад на них, доки піхота переправлятиметься через болото і несподівано вдарить ззаду.
   Битва відбулася 18 лютого 1196 року. У звірійців були суттєво менші сили - гарнізон з 300 одиниць добре навченої піхоти + 200 лицарської кавалерії, та 5 сотень бобрів. У паглеасів було від 5 до 15 тисяч військ, абсолютна більшість - кіннота. Це була до того ще й зима, паглеаси сподівалися на те, що болото замерзне і його легше буде перейти, проте того дня була відлига.
   Звірійські війська не очікували нападу, та під верховенством Оттівуса перекрили ті самі дві переправи. Битва почалася. Хоч і паглеаси колосально перевищували числом звірійців, але не варто забувати, що багато звірійських воїнів мали досвід за Великого повстання 1171 року. Бій був пекельним. Поступово ворожа кіннота відтіснила звірійців з позицій. Та коли піхота паглеасів перебралася через трясовини, виникла загроза оточення, і звірійські війська відступили до частоколу, що захищав місто. Коли підійшли і паглеаси, бій виявився ще кривавішим і запеклішим, ніж був до цього. І коли відкрили міські ворота, аби виснажені війська Звірійського королівства ступили до міста, адже племена паглеасів не знали ні як правильно штурмувати, ні як обложити місто. Але паглеаси виявилися хитрішими - доки усі були зосереджені на бою біля воріт, вони проломили частокіл і зайшли до міста. Звірійці опинилися між двох вогнів, і були перебиті. Паглеаси пограбували і спалили Кенісберн, а половину жителів забрали в полон - цебто в рабство.
   Чи зможе місто відродитися і знов постати на арені?
   *   *   *