Історія життя
На чужині
На чужині
Голодні роки минули, і чоловік, нарешті, повернувся додому. Жити стало легше: город засіяний, урожай зібраний, навіть свинку завели. Та радість була недовгою – чоловік повідомив, що знову мусить йти в солдати.
Дівчина залишилася одна, та тепер уже не сама – вона народила гарненьку дівчинку з чорними, як вуглинки, очима, схожу на батька. Дитя росло, а мати з болем у серці чекала хоч якогось звістя від чоловіка. Рік минув швидко, і вона зважилася на важливий крок – поїхати до нього.
Зібрала вузлики, взяла донечку на руки, а брат чоловіка запряг коней і повіз їх у далеку дорогу. Серце стискалося від страху: вона ніколи не покидала рідного села. Дорога була важкою, та ось нарешті вони прибули в чуже місто, де служив її чоловік.
Квартирка була маленька, але затишна. Біля неї росли дерева, у дворі лунав дитячий сміх. Все було гарно, та це не було її рідним домом. Кожного вечора, коли вкладав доньку спати, вона згадувала своє село, дім, садок біля хати, рідні поля, і туга лише росла.
Минув рік. Душа не витримала – вирішила жінка повернутися в село на літо, виростити картоплю, а потім знову повернутися до чоловіка. Взяла донечку і поїхала додому.
Село зустріло її, як рідна мати: повітря наповнене запахом квітів, річка, що виблискувала на сонці, і знайомі голоси сусідів. Тут вона почувалася собою.
Та через місяць дізналася новину, яка змінила все – вона вагітна...
Далі буде.
#11243 в Любовні романи
#441 в Історичний любовний роман
#2363 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 23.02.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
