Історія "Зелених очей"
1.3
"Виходь чекаю під дверима" чудовий початок історії, особливо холодної, безжальної зими. І я не йшла, я летіла. З'єднавшись в легкі обійми, ми пішли на зустріч світу, ми сміялись, жартували і емоції один одному дарували.
Холодні руки ховаю в кишені, ми йдемо біля ріки, навколо темрява і тиша. Сірі дерева складають нам компанію.
Ми стояли на берегу, над нами небо в зорях, чути лише машини, на дворі бушує мороз, різкий. Мої руки грієш ти, не знаю чи тепло мені від цього, чи від того що ти поруч.Місяць визирає з під чорних зимних хмар, замерши до останньої клітинки ти проводиш мене додому, з'єднавши серця в такт.
Я щаслива кожною клітинкою себе, і я лягаю спати, але все ще відчуваю твої обійми. А в голові "я вічно буду тебе кохати".
Ми бачились не раз, і кожен раз ставали ближче, і усмішка твоя заразна, що так впадала в душу. Ми не були тактильні, але відчували любові смак.
Гуляли під дощем, тікали від нього й мокли, грілись чаєм і присмаком нових поем. Ми стали рідні, хоча для всіх чужі, ми стали сенсом нашої душі, сюжетом моїх віршів і променем світла в заграві пітьми.
Відредаговано: 28.05.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
