Жовтень
Вони зустрілись між холодними осінніми ранками, коли важке, мокре повітря дарувало світанки. Їхня зустріч не була забаганкою, всього лише гра долі. Вони жили по різні майданчики гри, але у життя були свої козирі.
Вони не знали один одного зблизька, хоч їхня зустріч була надто ясна. Вони зрозуміли один одного з першого дня. Вони вперше на одинці, тут самі, навколо тиша, лиш вони та нитки що в'яжуть їхню долю, але вони того не зна.
Я впевнена - вони обоє, вважали що зіграли в долю і то лише на певну пору, а потім чужими стануть знову, залишивши приємний слід.
Їхня розмова линула - як то вони знайомі з тьми століть, і почуття зближення з'явились ще в першу мить, мить коли побачила твій погляд як блакить.
Вони сміялись і балакали, не відчуваючи відлік часу..
День за днем, слово за словом, кидали між собою погляд, погляд що не зрозуміє ніхто, бо ніхто не зна любові справжнім, бо справжню знаю тільки я і ти.
Вони завжди разом і з посмішкою на обличчі, ділили кожну хвилину життя, разом були як ті квіти, що отримали сонця проміння, ділили життя на двох, кожну радість і кожну проблему, горіли бачачи один одного, і для цього жили.
Які б проблеми не були, вони нитку не розривали, гріли, жаліли й любили, але не покидали!
Відредаговано: 28.05.2023