«У кожній квітці є свій власний світ»
Бердянськ. Неділя. 08:00.
•Діма
Прокинувшись від шуму і пісень в душі я підійшов до дзеркала. Моє обличчя було бліде, а під очима темні кола свідчали про безсонну ніч. Я відчував, як кожен рух відгукується в скронях глухим стуком. Його тіло важке і мляве, мов після тривалого виснажливого тренування. Знекровлені губи мляво шепочуть прохання про воду, а сухість у роті змушувала відчайдушно шукати полегшення. Не розумів лише чому так болить перемотана рука.
З балкону заходив запах ментолових сигарет. Вийшовши туди я побачив, як дівчина стоїть на балконі, осяяна м'яким світлом сонячних променів, що кидають золотисті відблиски на її обличчя. Її довге темне волосся ніжно розвівається вітерцем, мов темна шовкова хмара, що огортає її плечі. Вона задумливо вдивляється в далечінь, притискаючи до губ м'ятну сигарету. Дим плавно піднімається в повітря, змішуючись з ароматами нічних квітів і освіжаючим запахом м'яти. Її очі сяють загадковим блиском, наче приховуючи глибокі думки і мрії, які плутаються десь між світом реальності і фантазії. Тонкі пальці ніжно тримають сигарету, і вона робить повільний, майже ритуальний затяг, наповнюючи свої легені прохолодною м'ятною свіжістю, що приносить заспокоєння та легку посмішку на її вуста.
-О, ти вже прокинувся!-Підійшовши до дзеркала з чудовим настроєм сказав Міша.
-Ага, тільки давай тихіше.-Вийшовши з балкону і закриваючи прохід запаху ментолу сказав я.
-Ахахпха, аспірин в тумбочці.
-Богу дякувати.
-Оце ти наробив вчора звісно…всі в шоці були.-Сказав усміхаючись Міша, а я взагалі нічого не зрозумів, оскільки не памʼятаю нічого.
-В сенсі???-Скрикнув я.
-Ну спочатку ти пішов з Арією в кімнату на 30 хвилин, вона вибігла через 15 і сказала, що більше не грає.
-Божеее, що ми грали хоть??
-Пий або дій. Потім ти прийшов до нас з бутилкою коньяку попиваючи її і почав жалітись на свою долю і розбите серце. Розказав все, що було в кімнаті.
-…а що було в кімнаті?
-Ти чіплявся до Арії і хотів її поцілувати.
-О господи, треба купити півонії і вибачитись.
-Потім ти почав танцювати на столі і викрикувати свої пісні, цілувати і казати усім, як їх любиш. В кінці розбив бутилку й порізав руку. Меланія весь вечір тебе заспокоювала і обробляла рану.
-Треба усім квіти купити…
-Якщо що Марта любить ромашки, а моя білі троянди, кущові бажано.
-Вирішено. Я на сніданок не піду, а одразу в квіткою. Стидно зʼявлятись перед ними…
У елегантній високій вазі з прозорого скла стоїть вишуканий букет білих троянд. Їхні пелюстки, ніжні й оксамитові, розкриті у повній красі, нагадують про чистоту та невинність. Кожна квітка сяє м'яким світлом, створюючи атмосферу спокою і гармонії. Зелень листя підкреслює білосніжність троянд, а довгі стебла надають букету витонченості та благородства. Легкий, майже невловимий аромат наповнює простір, нагадуючи про свіжість ранкового роси і тиху красу саду на світанку.Саме їх я і обрав.
Пишні, багатошарові квіти розкриті повністю, демонструючи свою розкіш і граціозність. Відтінки пелюсток варіюються від ніжно-рожевого до кремово-білого, створюючи гармонійний кольоровий ансамбль. Тонкий аромат півоній нагадує про весняні ранки в саду, наповнені свіжістю і чистотою. Улюблені півонії арії.
Білі пелюстки з жовтими серединками виглядають особливо ніжно і невимушено. Букет виглядає так, ніби його тільки-но зібрали на луках, де ромашки розпускаються під теплим літнім сонцем. Легкий аромат трав і квітів пробуджує спогади.
Підійшовши до номеру дівчат я невпевнено постукав, надіючись на позитивну реакцію на букет. Відкрила Меланія, моя ратівниця.
-О, сам король вечора до нас завітав!-Зі сміхом сказала Меланія.
-Да, да, саме я, власною персоною.
-Мене немає, якщо що.-Сказала тихо Арія і побігла у ванну.
-Ну заходь.
-Привіт, Марта.
-Привіт, володар вечора і найлюбляча людина у готелі.
-Хахаха, дуже смішно, я взагалі-то з вибаченнями.-Я вручив їм букети, лише один залишився у мене в руках.-Вибачте за мою вчорашню поведінку, я чесно не хотів. З мене вечеря в ресторані)
-Ну раз так, то вибачаємо)-Меланія.
-А де Арія?
-Нема її.
-Передасте найбільші вибачення і півонії.
Вийшовши з кімнати я відчув неабияке полегшення. Глянувши в telegram, я зрозумів що писав щей Соні…Ну просто прекрасно. Не вечір, а скринька пандори. «Сонь, ти спиш?», «Чому ти так вчинила зі мною?», «Сонь, я забув тебе, чесно», «Була б ти в Україні, я б приїхав навіть у Львів, незважаючи на те, що я у Бердянську» О господи, це жах, надіюсь, що в сторіз пусто. Зайшовши у номер я накричав на Мішу через воду на підлозі у ванній. Прийнявши душ я вийшов покурити. Дим заповним мої легені і слати легше перевалювати вчорашній вечір.
Бердянськ. Неділя. 19:00.
Концерту сьогодні не було, тому я спокійно збирався на вечерю. Знаючи апетити Михайла я розорюсь сьогодні, але виправдано. Я глянув у дзеркало. Я в лляній сорочці і бежевих штанах виглядав невимушено і стильно. Сорочка, злегка розстебнута на шиї, ніжно торкається моєї шкіри, підкреслюючи засмаглість. Її легка тканина струмує на вітрі, створюючи відчуття свіжості і прохолоди. Бежеві штани, зручні і трохи вільні, додають образу елегантності і невимушеності. Їхній натуральний відтінок гармонійно поєднується з лляною сорочкою, створюючи образ, який випромінює простоту і природність.Я був спокійним і впевненим.Взявши улюблені парфуми я доповнив свій образ. Перший вдих відкриває свіжі нотки цитрусових, де ледь відчутний бергамот і лимон дарують відчуття енергії та бадьорості. З часом ці верхні ноти плавно переходять у серце аромату, де панують пряні акорди чорного перцю і кардамону, переплітаючись з теплими деревними відтінками кедра і сандалу. В основі аромату лежать нотки амбри та мускусу, які додають глибини і стійкості, залишаючи на шкірі довгий, приємний шлейф. Цей аромат наче розповідає історію про силу і впевненість, водночас зберігаючи в собі нотку таємничості і витонченості.
#4680 в Любовні романи
#1093 в Короткий любовний роман
#695 в Молодіжна проза
#194 в Підліткова проза
Відредаговано: 27.09.2024