Історія зі сцени

Пориви вітру і Громові удари. Можливо в Погляді. Можливо в Дотику.

“Про тишу перед грозою написано купу книжок, але ні слова про те, що буває після. Про мить, коли все стихає і залишається лише те, що ти накоїв і ця тиша…оглушає.”

•АРІЯ

7:00, неділя, Херсон.

Ми прибули у готель. Сьогодні у мене англійський сніданок.

-Смачного.

-І тобі.

Діма весь час дивився на мене.

-Аріє, давай спробуємо твої голосові здібності у мене в номері і поспіваємо під гітару?

-Я не проти.

Ми поспівали з Сергієм і він мене обійняв.

-Що у вас з солістом?

-В сенсі?

-Ну я ж бачу ваші погляди один на одного.

-Тобі здається, в нас лише взаємна ненависть.

18:00, неділя, Херсон.

Ось мої образи.

-Ти неймовірно виглядаєш;)

-Дякую.

-І справді, очей не відірвати

•ДІМА

« Є люди, які розуміють, як потрібно діяти і чинять правильно. Відчувають те, що треба. З такими все буде добре, щоб життя їм не підкинуло. А є люди, які мають своєрідний компас і наразі моїм орієнтиром є ти.»

Я лежав на ліжку написуючи нові тексти пісень дивлячись у вікно і тут проходить Арі.

«Вона була ніжним вітром в місячній темряві, що танцювала серед зірок і розсипала мрії по ночі.»

І куди це вона? Я швидко зібрався і побіг униз.

Підійшовши до пару я знову побачив її

-Не холодно?

-Боже, звідки ти тут???

-Телепорт)

-Напевно скоро буде гроза…

-Ти і сама на бурю схожа.

-Еее, а давай без образ.

Подув сильний вітер, він так гарно розвіював її каштанове волосся.Почався інтенсивний дощ. Ми сиділи під накриттям. Різко підхопивши Арію я вийшов з нею на зливу.

-3-3.

-Відпусти мене, придурок. В мене укладка.

-Нііі.

Пробувши під сильний дощем 10 хвилин я помітив, як Арі почала замерзати. Одягнув на неї свою кофту, підняв на руки і поніс у сторону готелю. Тільки Вона могла здогадатись одягнути світлі штани у парк. Зайшовши до готелю я заніс її у номер. Вже хотів прощатись, але тут…

-Можеш посидіти, поки я не засну?

-Грози боїшся?

-Ага..

Я сидів на її ліжку і спостерігав за нею. Ніби з картинки, Вона-вишуканість. Погладивши Арі по голові я зрозумів, що вона дуже гаряча.

-Почекай трохи.

Взявши таблетки і чай, я знову в її номері.

10:00, понеділок, Херсон.

На сніданку її не було, я став переживати. Взявши її улюблений оранж, піднявся у номер.

-Арі, відкрий, це я.

-Добрий ранок.

-Я бачу не дуже добрий

Вона стояла із розтріпаним волоссям у великій футболці, яка ідеально їй підходила. Виглядала дуже блідою.

-Погано?

-Ага.

-Під дощем більше не гуляємо. Це тобі.

-Оу, дякую. Принесеш ліки?

-Добре) Зможеш хоча б на «Кисті» вийти сьогодні?

-Зможу)

19:00, понеділок, Херсон.

На концерті всі чекали лише Арію, І Вона вийшла. В прекрасному вбранні, я не міг від неї відвести погляд…

«Її погляд, що зігріває душу, мов перший промінь сонця у холодній зимі»

Ми дуже гарно зтанцювали разом, Вона пішла і зал, ніби став пустим, хоча там було 2 тисячі людей.Всі кричали і вона повернулась на останню пісню «Сутінки».

-Тобі вже краще?

-Мг.

20:00, вівторок, Херсон.