3

3

Катерина і далі не любила стару жінку. Вона і далі залишалася символом ненависної роботи. Але дівчина стал трохи м’якіша після тієї сварки. Частіше прислуховувалася до неї. Але не любила…

Був березень. Минуло 2 місяці, як Катерина тут працювала. І одного всняного дня дівчина побачила Пані Галину знову сумну та відвернуту дос стіни.

• Добрий день!-голосно сказала Катя.

Бабуся нічого не відповіла. Тільки трохи пізніше запитала:

• Чому ти мене не любиш?
• Ееее…- почала Катерина. Такого питання вона точно не очікувала.
• І не кажи, що це неправда- казала далі жінка.- Чому саме?
• Нуууу,- заплутавшись, сказала Катя. А справді чому?
• Мабуть,- продовжилп дівчина.- Я вас не люблю, тому що ви нагадуєте мені мою бабусю.

І тут потекли сльози. Гарячі сльози, котрі обпікали шкіру. Пвні Галина поки що мовчала.

• Моя бабуся…- плакала Катерина.- Вона померла рік тому. Я її дуже любила. Але в останні роки її життя не звертала на неї уваги. Не дзвонила і не писала до неї. Дуже рідко, коли приїзджала. Ненавиділа, коли просила мене в чомусь допомогти. А потім її не стало…
• Я почала розуміти, як я її любила. І люблю зараз. Я вважала це несправедливим, що смерть забрала саме мою бабусю, а не чиюсь іншу. А ви дуже на неї схожі. Але зараз моя бабуся не зі мною, а у вас, мабуть, прекрасна родина, котра вас навідує і спілкується з вами. Я бачила, як ви відправляли листи до когось. І це було неприємне. Я злилася і злюсь на вас.

І дівчина плакала і плакала. Але пізнвше замітила, що по старій шкірі теж стікає сльоза.

• Насправді,- почала Пані Галина.- З моєї сім’ї, у мене залишився тільки син. Зараз йому десь 40 років. Він перестав мене відвідувати 5 років назад. Так, це до нього я пишу листи. Я надіюсь, що він колись відповість і прийде до мене. Але цього я,мабуть, ніколи не дочекаюсь.

«Яка жахлива історія! Мабуть, моя бабуся теж так чекала хочби на одне повідомлення від мене.»- подумала Катерина. Далі дівчина пригорнула до себе бабусю і вони плакали разом.