2

2

І так почалися робочі будні. Катерина носилася і бігала з бабусею цілий день. Повідвозити її туди і сюди. Нагодувати з ложечки. Замігити підгузники. Помити підлогу в кімнаті. Покласти спати. Читати мільйони книжок та вислухати половину історій з життя, які для неї були цікаві взагалі.

Так, це була тяжка праця. У Каті почала сильно боліти спина і вона почала виглядати, як і інші пацієнти цього місця. Вона почала не любити цю працю. І Пані Галину теж. Це була єдина людина, яка зв’язувала її з цим будинком. І ще вона була дуже схожа на бабусю самої Катерини. І від цього факту вона не любила свою опікунку ще більше.

Одного дня Катя мила підлогу в кімнаті, а Пані Галина лежала на ліжку.

• І ти уявляєш!- балакала бабуся.- Ця Микитівна насправді не його жінка! Бо цей хлопець вийшов, насправді, до якоїсь Тамари і вони…
• Пані Галино!- різким тоном відповіла Катерина.- Ви не бачите -я мию підлогу. Мені і так тяжко з вами возитися, а ви мені ще щось під руку бубните! Що це за неповага!
• Вибач…-тихенько сказала Галина.- Я думала тобі буде цікаво…

В цю ж секунду до кімнати влетіла Оксана.

• Добрий день, Пані Галино.- сказала жінка. Потім поманила пальцем Катю.- Йди сюди.
• Ах,- нудним голосом відповіла Катя.- Завжди від роботи відволікають.

За двериам Оксана вже не була така мила. Вона дуже грізно дивилася на дівчину.

• Що це було?!- запитала Оксана.
• Де?- дурним тоном відповіла Катерина.
• Чому ти накричала на Пані Галину? Що вона тобі зробила?
• Тому що я мила підлогу, а вона мені щось розповідала. Це мені дуже заважало.
• А тобі ніхто не казав, що це- дуже тяжка праця? Ти не прийшла сюди, щоб мило попити чаю і піти! А допомагати людям, котрі цього потребують.
• Я взагалі, прийшла сюди заради іншого…
• Нормальні люди не наживаються на стражданнях інших! А зараз підеш і вибачишся перед Пані Галиною!
• Ні!
• Так!

І Оксана завела Катю за вухо до кімнати. Пані Галина сумно лежала, відвернувшись ло стіни.

• Пані Галино!-покликала жінка.-Тут Катя хоче щось вам сказати.
• Ееем…-почала розгублено Катерина.- Вибачте мене, будь ласка, за те, що я на вас накричала.
• Це я вибачаюсь-відповіла бабуся.- Я, мабуть, дуже заважала своїм булькотінням. Ти і так багато працюєш, а мені нудно щось стало…
• Еее…-помямлила Катя.- Нічого страшного не сталося. Можете і далі розповідати свої історії-мені ДУЖЕ цікаво!
• ( І щоб більше таких коників не було!)-сказала пошепки Оксана.