Історія, яка не має назви

До початку курсів з німецької мови  залишалось десять хвилин, тому Тетяна та Олена занурились в обговорення своїх побутових проблем.

-У мого чоловіка зараз побільшало роботи. Він приходить таким втомленим, що відразу засинає.

-Ким працює?

-Меблярем-вантажником.

-Як у нього з мовою?

-Та ніяк, але заробляти якось потрібно, бо я поки що з трьома дітьми.

-Вони вже інтегрувались?

-Діти - так. Молодші близнюки у 4-му класі, старша дівчинка у 7- му. За нашими плечима багато досвіду, який тут не потрібен. Ми втратили бізнес, яким займались двадцять років.

-А житло? - Олена майже перебила подругу.

-Ой, не знаю, - Тетяна зітхнула. Їй не хотілось переживати в пам'яті ні обстрілів, ні бомбардувань, ні те як, вони ледве врятувались під завалами. - Краще скажи, як тобі тут?

-Всім привіт! - До аудиторії залетіла струнка та життєрадісна дівчина, сідаючи ближче до викладачки. Киваючи головою Ксенії у відповідь, Олена продовжила розмову:

-Спокійніше, але поки що не зрозуміло, чим тут займатися. Мабуть, вчитись, поки є можливість та допомога.

-То виходить, що ти тут одна? 

-Розлучена вже багато років. Навіть покинула модельну кар'єру через проблеми зі здоров'ям.

Таня заздрісно оббігла очима фігуру Олени:

-А от я через те що народила троє дітей досі не можу повернути собі попередню форму.

За розкладом почалось заняття.  Викладачка підвелася з крісла:

-Gruess dich!  Wie geht's?(1)- Вона посміхнулась  Ксенії, яка швидко почала відповідати німецькою мовою. 

Олена сумно подивилась на дівчину. Її промова, впевненість, рівна постава, краса та молодість обіцяли їй великі перспективи на новому місці. Але Ксенія ні з ким не ділилась своїми новинами. Ніколи. 

-Ти розумієш, про що вона говорить? - Таня позіхнула.

 - Навіть не слухаю. - Ксенія нагадувала Олені її ж саму п'ятнадцять років тому. Вона також була цілеспрямованою та квітучою. Але навіть від такої Олени чоловік пішов до іншої, яка народила йому дитину. Олена просто хотіла, щоб він почекав важливий тиждень високої моди у Парижі та вона була б готова поповнювати сім'ю. До Парижа вона не доїхала. Її з колітом забрала швидка допомога у лікарню, а потім чоловік у палаті зізнався, що його коханка вагітна.

Все, що вона зараз знала про свого ексчоловіка, це те, що він на нулі. Його бригада закрила черговий збір, до якого вона приєдналась. Олена хотіла, щоб він повернувся живим хоч і до вже зовсім іншої сім'ї.

-Так не хочу, щоб закінчувалось заняття з німецької мови. - Тетяна повернула з роздумів Олену. - Тут я відпочиваю...Вдома діти та уроки. Сьогодні потрібно ще вечерю приготувати.

-Хочеш допоможу? - Олені несподівано захотілось дізнатись як це -  бути сім'єю.

-Справді можеш?

-Тільки під пляшку червоного.

Вони обидві повернулись до Ксенії. Дівчина ховала свої речі у сумку.

-Ксюша, - вони зловили її посмішку на собі. Дівчина наче прочитала їх думки, хитаючи головою:

-Я б з задоволенням, але дуже поспішаю у справах.

Ксенія перша вибігла з аудиторії.

Олена дивилась на її легку ходу. Їй би також пасували підбори, у яких вона мріяла пройтись по подіуму  в Парижі.

-Сонечко, я прийшла! - Ксенія увійшла у квартиру з пакунками продуктів та залишила їх на підлозі у коридорі. - Сонечко! Чого так темно?

Дівчина зайшла до зали та кинулась до хлопця. Він лежав на підлозі, інвалідний візок від'їхав в інший кут кімнати.

-Назар, це я! - Вона обійняла його.

 Він її міцно обхопив у відповідь:

-Мирослав, не рухайся. Це міна. Стій! Не йди!

-Назарчику, це я!

-Ні, друже! - Він стиснув її міцніше. -Ти будеш жити! Назар закрив вуха руками від вибухів. - Ні. -Він намагався встати. -Друже, дихай! Дихай! - Він відкрив очі та подивився на свої ноги. Їх нема. - Ксюша.

-Все добре, я з тобою! - Вона поцілувала хлопця.

-Це повторилось знову.

-Але це мине! - Вона торкнулась долонями його обличчя. - Незабаром зроблять операцію. У тебе будуть протези.

-Але...

-Назар, це пройде.

Він сильніше обійняв Ксюшу.

Примітки:

1) Gruess dich!  Wie geht's?(нім.)- Вітаю. Як справи?

2023

Авторка: GorKA

Редакторка: Марія Голікова