Лекція № 22. Входження Північного Причорномор’я і Правобережної України в склад Росії

1. Російсько-турецька війна 1768-1774 років і участь в ній українських козаків

Причини і привід до війни

У другій половині XVIII століття Росія двічі вела важкі війни з Туреччиною (Османською імперією) за безпеку своїх південних кордонів, за право вільного плавання і торгівлі у Чорному та Азовському морях.  Турки і татари неодноразово  провокували війну, багато років нападаючи на прикордонні московські землі.

Основні воєнні дії

Бої відбувалися  в Молдавії, на Дунаї, в Криму і на Закавказзі. Російський полководець і політик Петро Румянцев у 1770 році двічі розгромив османів під Ларгою і Кагулом. Флот під командуванням Г. Спірідова знищив турецький у Чесменському бою 1770 року. Війська під командуванням  полководця Олександра Суворова у 1774 році розгромили турецьку армію під селом Козлуджі.

Україна у війні

Україна стала тилом діючої армії. Людей примушували будувати фортеці, мости. З Лівобережного козацтва був сформований корпус 12 тисяч воїнів для участі у війні проти турків. До нього приєднався добровольчий козачий корпус з Правобережної України.

Дії українських козаків  перед війною і у війні (детальніше)

 У листопаді 1769р., козаки завдали поразки татарському загону біля р. Вовчої, взяли участь у битві при Кінбурзі, під Очаковом, та Хаджибеєм. Ходили козаки під Тулогу, Ізмаїл, штурмували Перекоп, захопили Кафу. На початку кампанії 1774 року Росія організувала дунайську розвідувальну експедицію,  яка складалася з запорізьких козаків і була поділена на дві команди. Першу команду очолював Іван Мандро, другу - полковник Кіндрат Гук. Ці загони забезпечували переправу військ на правий берег Дунаю.

Результати війни

10 липня 1774 року  було підписано Кючук - Кайнарджійський мирний договір, за яким Росія отримувала Керч, Кабарду, Азов з прилеглими землям, територію між Південним Бугом та Дніпром, фортецю Кінбурн на березі Дніпровського лиману. Російські кораблі отримали права вільного  судноплавства на Чорному морі, проходу через протоки. Крим оголошувався незалежним від Османської імперії.

2. Загарбання Криму

Початок війни проти Криму

Російська імперія намагалася повністю підкорити Крим, щоб забезпечити недоторканість власних кордонів. У 1778 році війська, під керівництвом Г. Потьомкіна і О. Суворова, розпочали воєнні дії  проти Кримського ханства. Тим часом в Криму спалахнули міжусобні чвари, які ослабили державу. Під тиском Росії хан Криму Шагін-Гірей зрікся престолу і отримав значну пенсію.

Додаток. Григорій Потьомкін і Крим

Значним організатором підкорення Криму і освоєння південних земель став Григорій Потьомкін – фаворит Катерини ІІ, відомий дипломат, генерал-фельдмаршал, адміністратор. Довгий час вважався своєрідним куратором запорозьких козаків. У 1772 році на одній з козацьких рад, Потьомкін був записаний до Кущівського куреня Коша Запорізької Січі почесним козаком під прізвиськом Грицько Нечеса, через його перуку. Але Потьомкін не протестував проти зруйнування Січі, хоча пізніше неодноразово виступав за відновлення козацтва.

Наслідки підкорення Криму

8 квітня 1783 року була підписана Угода (рескрипт) про передачу Криму у склад Росії.  Поступово з Криму емігрувало близько 300 тисяч татар. Була створена можливість для кардинальних змін етнічного складу півострова. Таким чином, основний плацдарм багатовікової турецько-татарської агресії був ліквідований.

3. Ліквідація Запорізької Січі (детальніше це питання див. в Лекції № 20)

Причини ліквідації Січі

 Перемога Росії у Російсько-турецькій війні 1768-1774 років завдала сильного удару по Кримському ханству. Отже Січ, як бастіон проти татарсько-турецької експансії, стала непотрібною. Крім того, окремі російські поміщики мріяли заволодіти землями Запорожжя.

Привід для ліквідації Січі

Козаки активно допомагали народним повстанцям Росії Разіну, Булавіну, Пугачову, що викликало гнів царського уряду. Січовики ретельно ховали у себе на Січі та у Дикому полі втікачів від царської влади. Імператриця Катерина ІІ назвала Січ «гніздом бунтівників».