Лекція № 21. Ліквідація Гетьманщини. Національно-визвольний рух на Правобережній Україні

1. Кирило Розумовський – останній гетьман (роки правління 1750-1764)

Обрання гетьмана

Російська імператриця Єлизавета Петрівна дозволила обрати гетьмана. «Правління гетьманського уряду» було скасоване. У лютому 1750 року в Глухові, за вказівкою цариці, гетьманом було обрано графа Кирила Розумовського.

Хто такий Кирило Розумовський?

Кирило Григорович Розумовський народився в селі Лемеші на Київщині в сім’ї козака Григорія Розума. Старший брат його, Олексій Розумовський, завдяки чудовому голосу, став фаворитом Єлизавети I Петрівни, генерал-поручиком, камергером. Користуючись своїм впливом на царицю, Олексій  домігся багатьох пільг для української старшини, допомагав брату в освіті і кар’єрі. Вихователем Кирила став відомий російський поет О. Сумароков. Кирило Розумовський навчався в університетах Кенігсберга, Берліна, Геттінгена, Страсбурга. Отримав титул графа.  Пізніше він одружився з родичкою цариці - Катериною Наришкіною.   У 1746 році 18-річного Розумовського призначено президентом Петербурзької Академії наук. 1744 року імператриця Єлизавета Петрівна, під час відвідувань Києва, вибрала місце, де згодом буде збудовано Маріїнський палац за проектом Б. Растреллі саме для графа Розумовського. Йдучи назустріч проханням Олексія Розумовського та української старшини, Єлизавета Петрівна відновила гетьманство, скасоване після смерті гетьмана Данила Апостола, і на Глухівській раді, в лютому 1750 року, за вказівкою цариці. гетьманом Лівобережної України було обрано Кирила Розумовського.

Розширення автономії

Кирилу Розумовському вдалося відновити автономію Гетьманщини. Відання українськими справами в Петербурзі повернули з Сенату до Колегії закордонних справ (як це було за попередніх гетьманів). Під контроль гетьмана потрапили Київ і усе Запоріжжя.

Також, К. Розумовський:

• поділив Гетьманщину на повіти;
• відновив скликання старшинських з’їздів («генерального зібрання»), чим збільшив політичні права старшини, яка стала називатися шляхетством;
• продовжив судову реформу (запроваджено систему шляхетських судів — земських, ґродських і підкоморських);
• дбав про розвиток української торгівлі й промисловості;
• відбудував Батурин, поступово переніс сюди свою резиденцію;
• збудував нові палаци в Глухові;
• здійснив реформу козацького війська: ввів однакову уніформу для козаків та однакове озброєння;
• запровадив обов’язкове навчання козацьких дітей;
• планував відкриття університету в Батурині, та оперного театру.

У багатьох справах гетьману допомагали лубенський полковник Іван Кулябко, російський державний і культурний діяч, дорадник Григорій Теплов, генеральний писар Андрій Безбородько інші.

В 1750 році, після обрання Кирила Григоровича гетьманом України, він прохав імператрицю відійти від справ в Академії, але отримав відмову, тому вимушений був постійно розриватися між Глуховом і Петербургом. Це спричинило до того, що він не встиг виконати усі наміри.

К. Розумовський намагався перебудувати Гетьманщину на самостійну державу європейського типу.

2. Ліквідація гетьманства на Україні

Причини і привід до скасування гетьманства

 Коли прийшла до влади імператриця Катерина II, були розпочаті реформи у державі. Нова правителька намагалася уніфікувати і централізувати державне управління, ліквідувати усі автономії. Крім того, сам гетьман звернувся до неї з проханням ввести спадкове гетьманство, започаткувавши династію Розумовських. Це викликало опір з боку як української шляхетської аристократії,  так і російського керівництва.

Ліквідація гетьманства і  доля К. Розумовського

10 листопада 1764 року  Катерина ІІ ліквідувала гетьманство на Україні.

Уся повнота влади перейшла до другої Малоросійської колегії, яку очолив генерал-губернатор, полководець Петро Румянцев. Колегія складалася з чотирьох російських представників, чотирьох українських старшин, прокурора, двох секретарів (росіянина і українця).

Кирило Розумовський отримав великі земельні і майнові подарунки, зокрема, Батурин у власне володіння, велику пенсію. Понад 11 років він жив за кордоном. Займався науковою і політичною діяльністю. Потім таки повернувся до Батурина — прожив там останні 9 років. Тут він розбудував для себе розкішний палац, сад,  зібрав одну з найбагатших у Європі бібліотек.