Лекція № 18. Виступ гетьмана Івана Мазепи проти Московського царства. Гетьман Пилип Орлик

1. Початок Північної війни і пошуки Мазепою нових союзників 

Тягар війни

У 1700 році московський цар Петро І  розпочав довгу Північну війну (1700-1721 рр.) проти Швеції за узбережжя Балтійського моря. Мета: «прорубати вікно в Європу», тобто вийти у Балтійське море для торгівлі з країнами Заходу. Союзником Росії в цій війні виступила Річ Посполита. Військові дії розгорталися не на користь Московщини. Шведський король і визначний полководець Карл ХІІ завдав сильного удару московському війську під Нарвою.

Війна потребувала величезних зусиль і великий тягар ліг не лише на російський народ, але й безпосередньо на Україну. За наказом царя гетьман  Іван Мазепа був змушений давати загони козаків, які, під керівництвом козацьких полковників Ю. Лизогуба, М. Миклашевського, І. Обідовського та Д. Апостола  воювали на теренах Московщини, Прибалтики, Польщі, Білорусії.  Крім того, українська сторона була примушена  надавати робочу силу, провіант, боєприпаси.

Немало людей гинуло від хвороб та важкої праці на будівництві каналів, фортець, портів, кораблів, під час заснування Петербургу і Шліссельбургу. Багато було нарікань, скарг на жорстокості царських воєначальників. Але усе пояснювалося інтересами держави і тимчасовими труднощами в часи війни.

Складність ситуації

  Петру І вдалося швидко створити і вишколити зовсім нову армію, і завдати шведам декілька поразок. Але ці перемоги багатьом здавалися  тимчасовими успіхами, а Карл ХІІ вважався досить сильним володарем.

 Шведському королю вдалося вивести з війни союзника Московщини – Річ Посполиту. Розбивши польську армію, Карл ХІІ призначив королем Речі Посполитої свого ставленика Станіслава Лещинського.

Війна затягувалася, занепадала економіка. Зростало незадоволення не лише великими податками, але й становими обмеженнями козацької старшини. Йшли чутки про ліквідацію в майбутньому козацького самоврядування на Гетьманщині, перетворення українських земель в губернаторство Московщини. Україна стояла на порозі народного гніву і невідомо до яких наслідків могло привести це повстання. Особливо такі побоювання посиляться після початку повстання в Московщині у 1707 році  донських козаків під керівництвом козацького отамана Кіндрата Булавіна. До Булавіна також приєдналися й окремі загони запорожців, українське населення надавало повстанцям харчі.

Додаток. Виступ Петрика

Іван Мазепа всілякими способами намагався зміцнити свою владу. Водночас політика гетьмана, направлена на підтримку старшинської еліти, відкрите ігнорування ним інтересів простого люду, призводили до невдоволення народних мас.

У 1692 році Петро Іваненко (Петрик), військовий канцелярист, втік на Січ. Козаки обрали його кошовим отаманом. Петрик люто засуджував особисте збагачення Мазепи, критикував його за відносини з Росією і закликав «визволити нашу батьківщину Україну з-під влади Москви». Його підтримали селяни і козаки – голота. Петрик уклав Бахчисарайський мир з Кримським ханством. У 1692-1694 роках загони Петрика, разом з татарами, здійснили декілька невдалих походів проти Гетьманщини. Провал походів підштовхнув татар до грабунків населення. Популярність Петрика серед народу похитнулася... Він, разом з татарами, відступив до Криму. Подальша його доля невідома (за окремими даними він був маріонетковим гетьманом Ханської України, що була між Бугом і Дністром і перебувала під контролем Кримського ханства). Однак, виступ Петрика і його прибічників збільшив антигетьманські настрої.

З 1705 року Іван Мазепа розпочинає таємну переписку зі шведським ставлеником Станіславом Лещинським,  королем Речі Посполитої,  який підтримував Карла ХІІ.  Про таємні зносини Мазепи знало лише вузьке коло однодумців, зокрема, писар Пилип Орлик, генеральний суддя Василь Кочубей. У 1706 році, Мазепа розпочав таємні зносини зі шведським королем Карлом ХІІ.

2. Перехід Івана Мазепи на бік Карла ХІІ

 Кочубей і Іскра звертаються до Петра І

Через деякий час генеральний суддя козацького війська Василь Кочубей став ненавидіти Івана Мазепу. Він був рішуче проти кохання престарілого гетьмана зі своєю дочкою Мотрею.

 Додаток. Кохання Івана Мазепи і Мотрі Кочубей

Ще у 1702 році, після смерті дружини Анни, Мазепа став вдівцем.  На  його очах зростала, ставала красунею дочка Кочубея – Мотря (Мотрона), яка до того ж була його хрещеницею. Підстаркуватий гетьман несамовито закохався у дівчину. Мотря відповідала Мазепі взаємністю. Збереглися декілька листів Мазепи до Мотрі, сповнених пристрасті, чуттєвого кохання. Гетьман просив її руки. Кочубеї відповіли відмовою, мотивуючи неможливість шлюбу хрещеного батька з хрещеницею.  Дівчина, проти волі батьків, втекла в палац до гетьмана, ставши його коханкою, але Мазепа все ж примусив її повернутися до батьків, а також прислав листа, у якому дорікав Кочубеям за жорстоке поводження з дівчиною. Шлюб не відбувся. (За даними Інтернету).