Лекція №16. Слобідська Україна та Запорозьке козацтво

1.Слобожанщина  

 Що означають терміни Слобідська Україна або Слобожанщина?

У другій половині ХVІІ століття українська держава Гетьманщина (Лівобережжя) офіційно залишалася автономною в рамках Московської держави.  Також багато українців проживали на Слобожанщині (сучасні Харківська, частина Сумської, Донецької і Кіровоградської областей). 

Що таке Слобідська Україна, або Слобожанщина?

Це вільні території на схід від Гетьманщини з лісами і степами, багаті на звірину та рибу. Людей тут майже не було. Ця земля з давніх давен фактично була неконтрольованою. Формально їх контролювала Московщина, але дуже слабко. Кримські хани, користуючись вододілом між басейнами Дніпра та Дону, здійснювали через ті землі набіги вглиб Московського царства.

Чотири хвилі колонізації

З XVII століття на згадані землі поступово почали переселятися українці, які прагнули волі і більш спокійного життя, аніж в охопленій війнами та польською неволею Україні. Найбільша хвиля переселенців — це учасники повстання гетьмана Якова Остряниці (Острянина) 1638 року.  В кількості 900 осіб вони переселилися до містечка Чугуєва. Московський царський уряд заохочував таке переселення. Дозволялося займати будь які землі, вводити там козацький устрій.

Ще більшою хвилею колонізації Слобідської України став період після Білоцерківської угоди 1651 року, підписаної в роки Національно - визвольної війни Б. Хмельницького. Тоді  на Слобожанщину переселилися 2000 козаків Чернігівського і Ніжинського полків на чолі з полковником Іваном Дзиковським, з родинами й майном, які заснували місто Острогозьк.

Згодом з’явилися переселенці Білоцерківського полку, на чолі з Герасимом Кондратьєвим, які заснували місто Суми. У 1654  році українські переселенці заснували місто Харків на території стародавнього містечка Донець.

Масові переселення відбувалися у 60-80-ті рр. XVII століття - в період «Руїни» та у  30 - 60-ті рр. XVIII століття - після відновлення влади Речі Посполитої над Правобережною Україною.

Устрій та життя у Слобідській Україні

Поселенці визнавали зверхність московського царя і  мали захищати край від набігів з півдня, найчастіше – від турків, татар.

Вільні поселення називалися слободами. Всього у Слобідській Україні сформувалося 5 козацьких полків: Харківський, Сумський, Охтирський, Ізюмський та Острогозький.

Полковників обирали на козацьких радах довічно. Потім їх мав затвердити московський цар і вони підпорядковувались Бєлгородському воєводі, отримували ранг бригадира. Сформувалося кілька визначних,  дуже заможних козацьких родів. Виникли справжні козацькі полковницькі династії: Кондратьєви, Донець-Захаржевські, Данилевські, Шидловські,  Квітки, Капністи та інші.

З 1726  року слобідські полки перейшли у відання Військової Колегії, а також російського військового головнокомандуючого, яким був тоді князь М. Голіцин. Полковий устрій і уряди (полкові й сотенні) були подібні  до тих, що існували на Гетьманщині.                                           

Поселяни Слобідської України могли вільно переходити зі стану селянського в козацький, духовний і міщанський, або навпаки. Вони всі сповідували православну християнську віру.

  2. Січ у другій половині ХVІІ століття

Права Січі

 У 1652 році кошовий отаман Іван Лутай прийняв рішення побудувати Січ на півострові Чортомлик у дніпровських плавнях. Так виникла Чортомлицька Січ.

Поворотним етапом в історії  Січі стала Переяславська рада 1654 року. За Січчю було визнано ті самі права, якими користувалися й інші козацькі війська в Російській державі, передусім право на самоврядування та на прийняття (хоч і не офіційно) селян-утікачів.

Таких прав Січ за весь час свого існування в Речі Посполитій ніколи не мала! Автономія Січі не порушувалася до початку ХVІІІ століття!

 Побудова і устрій Чортомлицької  Січі  (детальніше)

На Початку Визвольної війни 1648-1657 рр. існувала Микитинська Січ, на Микитиному розі ( на місці переправи через Дніпро), поблизу Нікополя. Саме тут Богдан Хмельницький готував повстання проти Речі Посполитої. Але, з-за дуже відкритої місцевості, козаки вирішили перенести розташування Січі. У 1652 році кошовий отаман Іван Лутай наказав побудувати її на півострові Чортомлик у дніпровських плавнях, біля  впадіння у Дніпро річки з такою ж назвою. Довкола Чортомлицької Січі було викопано рів і насипано земляний вал в 13 метрів заввишки, де влаштовано бійниці, набито дерев’яні палі . Також побудували бойові  башти, а всередині Січі була зведена висока вежа для стрільби. Крім цього, навколо січового майдану, за козацьким звичаєм, стояло 38 куренів для запорожців — військових підрозділів. На Січі постійно перебувало 150-200 козаків зі своїм  отаманом. Загалом на Січі, якщо не було походів, збиралося від шести  до восьма тисяч козаків.  На Раді обирали кошового отамана, якого інколи іменували «запорізьким гетьманом». Незважаючи на козацьку демократію, на Січі  поширювалося розшарування козаків на заможну старшину, яка мала владу і багатства, та сірому (голоту).