Лекції №14-15. Правобережна і Лівобережна Україна у 60-80-х роках ХVІІ століття

1. Боротьба гетьмана Петра Дорошенка (1665-1676) за об’єднання України

Дорошенко у боротьбі за владу

Становище на Правобережній Україні, яка залишалася під владою Речі Посполитої, значно погіршилося з-за жорсткості польських очільників та безкінечної міжусобної боротьби козацької старшини за владу. Часто нападали татари і турки - османи, які нещадно розорювали українські і польські поселення, захоплюючи здобич.

 Як ми пам’ятаємо, гетьман П. Тетеря, отримавши недовіру народу, зрікся влади. Новим правобережним гетьманом у 1665 році став Петро Дорофійович Дорошенко, обраний групою старшини на козацькій раді в Чигирині. Йому довелося нелегко. Багато часу він витратив на боротьбу з претендентами на гетьманську булаву. Щоб добитися деякого спокою і стабільності, Дорошенко вирішив  запровадити довічну гетьманську владу. Перетворив місто Чигирин у своєрідну столицю Правобережжя.

Хто такий Петро Дорошенко?

Новим правобережним гетьманом у 1665 році став Петро Дорофійович Дорошенко. Онук гетьмана Михайла Дорошенка, він отримав гарну освіту, брав участь у Національно-Визвольній війні Богдана Хмельницького, був писарем Чигиринського полку, виконував дипломатичні доручення. Згодом – полковник Прилук. Після смерті Хмельницького – обережно підтримував І. Виговського. Був талановитим адміністратором, воєначальником. Багато часу він витратив на боротьбу з претендентами на гетьманську булаву Василем Дрозденком та Степаном Опарою. За думкою істориків для Дорошенка була характерна політика «багатовасалітетної підлеглості» кільком сюзеренам. Головна мета – збільшити вольності автономного Українського князівства.                             Політика Дорошенка на Правобережжі

Петро Дорошенко мріяв про створення Українського автономного князівства, але коливався з приводу питання під владою якого сюзерена потрібно знаходитися Україні. Також він бажав об’єднати Правобережну і Лівобережну Україну під своєю булавою.

Задля здійснення цих намірів Дорошенко:

• створив власну армію – загони сердюків і компанійців (козаків – найманців), що підкорялися лише своєму гетьману;
• заключив союз з кримським ханом;
• для зміцнення фінансової системи Гетьманщини встановив на українському кордоні нову митну лінію і почав карбувати власну монету;
• проводив політику колонізації незалежних земель, організовуючи там козацькі полки.

Петру Дорошенку вдалося на деякий час стабілізувати становище на Правобережжі.

Надалі, у 1666 році  Дорошенко розпочав воєнні дії проти Речі Посполитої за допомоги татар і  османів задля визволення Правобережжя. Спочатку бої  на Галичині проти польського війська гетьмана  Яна Собеського на Галичині проходили успішно. Але згодом Дорошенко втратив підтримку Кримського ханства. Двотижнева облога Підгайців закінчилася поразкою. Дорошенко був змушений визнати владу польського короля (Підгаєцька угода).

Підписання між Московською державою і Польщею Андрусівського перемир'я 1667 року, умови якого робили неможливим план об’єднання усіх українських  земель, лише підкріпило рішення Дорошенка шукати протекції інших володарів.

Гетьман всієї України (1668-1669)

Зміцнивши свої позиції на Правобережжі, Дорошенко на початку літа 1688 року на чолі козацького війська перейшов на лівий берег Дніпра, де в цей час тривало антимосковське повстання. В ході нього у військовому таборі козаки вбили лівобережного гетьмана Івана Брюховецького.

8 червня 1668 року Петра  Дорофійовича  Дорошенка  було проголошено гетьманом всієї України (Правобережної і Лівобережної). Він розпочав боротьбу з ще одним претендентом на булаву  - писарем запорізького війська Петром Суховієнком і переміг його.

 Проте гетьманування Дорошенка в усій Україні тривало недовго. Занепокоєна розгортанням міжусобної боротьби на Лівобережжі, можливим зміцненням  гетьманської влади в Україні, Москва  виступила рішуче проти кандидатури  Дорошенка. Військо князя Г. Ромадановського нанесло поразку сердюкам гетьмана. Петро Дорошенко був змушений повернутися у Правобережну Україну.

У березні 1669 року лівобережним гетьманом був проголошений більш лояльний до Московської держави Дем’ян Многогрішний.