Лекція №13. Розкол Гетьманщини (Військо Запорозьке від Юрія Хмельницького до Андрусівського перемир’я).

1. Проблеми правління Юрія Хмельницького (роки: 1659-1663)

Хто такий Юрій Хмельницький?

Юрій Богданович Хмельницький (молодший син відомого гетьмана) здобув гарну освіту, закінчивши Києво-Могилянській колегіум.  Мав велику схильність до письменства. Але значних природних здібностей до державного життя,  до управління таким великим краєм, як Гетьманщина , якогось політичного досвіду і навіть гарного здоров’я він не мав. Слабохарактерний за природою він інколи не міг  сформувати і виголосити власної думки, тому часто попадав у залежність від різних політичних угрупувань.                              

Переяславські статті 1659 року

 У 1659 році в Переяславі, у присутності царських сановників, Юрій Хмельницький був урочисто проголошений гетьманом України.

 17 жовтня 1659 року Юрій був змушений підписати невигідні для Гетьманщини Переяславські статті, які досить обмежували повноваження гетьмана. Це пояснювалося тим, що після Виговського Москва не була схильна довіряти українським можновладцям.

За  Переяславськими статтями Гетьманщина зберігала автономію в рамках Московського царства. Козакам не можна було самостійно вибирати старшину, розпочинати чи закінчувати війну, вести міжнародну політику. В чотирьох крупних українських містах мали розміщуватися царські війська з воєводами для контролю за Військом Запорозьким.

«Чуднівська кампанія» і Слободищенський трактат

У 1659 році  Московська держава  відновила воєнні дії проти Речі Посполитої. Це було продовження боротьби за українські землі, що залишалися під Польщею. Об’єднане військо козаків і московитів, під командуванням боярина Василя Шереметьєва, нанесло поразку польським військам  під Хмільником.

Але Юрій Хмельницький на чолі козацького війська показав себе нерішучим, пасивним і полохливим. Особливо це проявилося тоді, коли у 1660 році московське військо боярина  Василя  Шереметьєва потрапило в оточення біля міста Чуднова (зараз – Житомирська область). Ця військова операція увійшла в історію під назвою «Чуднівська кампанія». Війська гетьмана Юрія Хмельницького зазнали поразки неподалік Слободищ.

Під час перебування у польському полоні наляканий Юрій Хмельницький згодився на підписання Слободищенського (або Чуднівського) трактату 1660 року згідно якого Україна розривала будь які відносини з Московщиною і перетворювалась на автономну частину Речі Посполитої з правом шляхти повертатися у свої старі маєтки та поновлювати панщину.

З-за цього трактату, залишившись без підтримки військо Московського князівства було змушене капітулювати.

Але більша частина лівобережного козацтва і старшини не погодилися зі Слободищенським трактатом. На Лівобережжі перестали визнавати владу гетьмана Ю. Хмельницького й обрали наказним гетьманом Якима Сомка (1660-1663).

Початок розколу України на Правобережну і Лівобережну

Слободищенський трактат, який став початком розколу України за територіальною ознакою, водночас відкрив новий етап боротьби за гетьманську владу. Тепер на українських землях стали обирати окремо двох гетьманів – лівобережного і правобережного. Лівобережжя, яке перебувало під патронатом Москви, дедалі більше відокремлюється та відмежовується від Правобережжя. На Правобережжі, яке залишилося під Польщею, відновлювалися польсько-шляхетські порядки, що спричинило народний опір та посилення старшинської опозиції.

Відречення Юрія Хмельницького

За цих обставин гетьманське крісло захиталось під Ю. Хмельницьким. Зрозумівши свою непотрібність, нездатність до правління, у Чигирині, в січні 1663 року Юрій Хмельницький відрікся від гетьманства і постригся в ченці під іменем Гедеона.

2. Виникнення гетьманства на Правобережній Україні

Політичні хитання Павла Тетері – гетьмана Правобережної України  (роки перебування на посаді 1663-1665)

Ще одним відвертим прихильником польської орієнтації України став колишній дипломат в урядах Б. Хмельницького та  І. Виговського Павло Іванович Тетеря (родом зі шляхетської родини Морожковських – Тетерь). Тетеря підтримував політику польського короля Яна Казимира про поширення влади ще й на Лівобережну Україну. Він мріяв об’єднати під своєю булавою всю Україну і зробити її автономною в рамках Речі Посполитої (як це й передбачалося Слободищенським трактатом).

У 1663-1665 роках Тетеря брав участь у  поході польського короля  Яна II Казимира  (разом з татарами) на Лівобережжя і Смоленщину. Але небажання народних мас перейти під владу Речі Посполитої,  жорстокість польських і татарських військ, які руйнували та грабували українські міста і села, призвели до повної поразки цього походу. Україною прокотилася низка козацько-селянських повстань. Ватажок повстанців Василь Дрозденко  зумів таки розбити військо Павла Тетері під Брацлавом.