1. Пошук союзників
Виснаження України
Довга війна підірвала економічну структуру країни. Шість років боїв втомили людей. Господарством фактично ніхто не займався. Почалися труднощі з провіантом. Вичерпувалися фінанси. Постійні мобілізації населення, реквізиції, розправи карателів, епідемії чуми і холери спустошили біля ста міст і масу сіл. Країна потребувала мирної передишки.
У серпні – вересні 1653 року Хмельницькому вдалося зібрати лише біля 30 тисяч війська. Втома народу була настільки великою, що збільшилися втечі на Слобідську Україну (полковник Іван Дзиковський з полком переселився на Слобожанщину, заснував у 1652 році на річці Тиха Сосна, що впадає в Дон, місто Острогозьк). Багато людей втікали на територію Московського царства. Неодноразово спалахували стихійні виступи селян і козаків-голоти проти політики гетьмана Богдана Хмельницького. Особливо люди були незадоволені союзом з Кримським ханством. Сам хан неодноразово зраджував Хмельницького, а його люди грабували населення. Річ Посполита готувалась до нового походу.
Можливі союзники
В таких умовах для Б. Хмельницького було важливо знайти нових союзників:
Річ Посполита: вороже ставлення до української державності.
Кримське ханство: ненадійний союзник.
Османська імперія (Туреччина): могутня держава, але знаходилася занадто далеко від Гетьманщини, щоб від неї отримати реальну допомогу. Заважало релігійне протистояння двох світів: християнського і мусульманського.
Швеція: не давала відповіді, знаходилася занадто далеко від Гетьманщини.
Молдова: вороже ставлення до України.
Московське царство: держава була досить сильною, але зволікала з військовою допомогою для Гетьманщини, надаючи українцям поміч лише харчами, зброєю, фінансами.
В союзі з Москвією Б. Хмельницький вбачав захист «високої царської руки», політичну і військову підтримку, порятунок від економічної катастрофи.
Додаток. Відносини з Московським царством
Незважаючи на тісні відносини, московський цар Олексій Михайлович не квапився з розв’язанням цього питання. Московія була виснажена війнами, цар не хотів розривати Полянський мир 1634 року з Річчю Посполитою. Дізнавшись, що Хмельницький має намір підписати союз з Туреччиною, цар почав заохочувати уряд до розв’язання питання.
1 жовтня 1653 року відбулося засідання Земського Собору в Москві. Він прийняв рішення: «гетьмана Хмельницького і все військо Запорізьке з містами і землями прийняти», а також почати війну з Річчю Посполитою. Московські урядовці розпочали підготовку: навчання, підготовку спорядження, харчів, закупку зброї за кордоном. Речі Посполитій об’явили війну. Остаточно питання про об’єднання Гетьманщини і Московщини повинна була затвердити Генеральна Рада.
2. Переяславська Рада 8 січня 1654 року
Прибуття посольства
На Україну прибуло московське посольство на чолі з боярином Василем Бутурліним. Для зустрічі Хмельницький обрав місто Переяслав, яке не було зруйноване війною.
8 січня 1654 року гетьман скликав Старшинську Раду, яка одноголосно вирішила питання про перехід під протекторат Московської держави.
Переяславська Рада
8 січня 1654 року, на площі в Переяславі зібралися містяни, представники козацьких полків, розквартированих на звільнених від Польщі землях, представники духовенства, заможні люди - тобто Генеральна Рада (її називали Переяславська Рада). На площу вийшов гетьман Богдан Хмельницький з козацькою старшиною. У своїй промові гетьман згадав про ті жертви, що поніс народ у Визвольній війні. Підкреслив, що є кілька можливих союзників, але все ж перевагу він віддає «православному владиці – цареві московському». «Хто з нами не згодний - тому вільна дорога!», - сказав Богдан. Пропозиція була зустрінута одностайним схваленням. Потім відбулася присяга на вірність цареві старшини, козаків і міщан. Хмельницький також бажав, щоб і посол Бутурлін присягнув від імені царя, на що боярин відповів, що цар йому вказівок на це не давав, і що по традиції цареві присягають його піддані. Далі Бутурлін запевняв схвильованого Хмельницького, що цар дотримає дану козакам обіцянку (почне війну з Річчю Посполитою). Його слова заспокоїли українську сторону. 284 представники найвищого прошарку козацької старшини присягнули.