Історія України Xv - XvІІІ столітть

Лекція № 11. Воєнно-політичні події 1653—1657 рр. Завершення Національно - визвольної війни

1. Пошук союзників

Виснаження України

Довга війна підірвала економічну структуру країни. Шість років боїв втомили людей. Господарством фактично ніхто не займався. Почалися труднощі з провіантом. Вичерпувалися фінанси. Постійні мобілізації населення, реквізиції, розправи карателів, епідемії чуми і холери спустошили біля ста міст і масу сіл. Країна потребувала мирної передишки.

У серпні – вересні 1653 року Хмельницькому вдалося зібрати лише біля 30 тисяч війська. Втома народу була настільки великою, що збільшилися втечі на Слобідську Україну (полковник Іван Дзиковський з полком переселився на Слобожанщину, заснував у 1652 році на річці Тиха Сосна, що впадає в Дон, місто Острогозьк). Багато людей втікали на територію Московського царства. Неодноразово спалахували стихійні виступи селян і козаків-голоти проти політики гетьмана Богдана Хмельницького. Особливо люди були незадоволені союзом з Кримським ханством. Сам хан неодноразово зраджував Хмельницького, а його люди грабували населення. Річ Посполита готувалась до нового походу.

Можливі союзники

В таких умовах для Б. Хмельницького було важливо знайти нових союзників:

Річ Посполита: вороже ставлення до української державності.

Кримське ханство: ненадійний союзник.

Османська імперія (Туреччина): могутня держава, але знаходилася занадто далеко від Гетьманщини, щоб від неї отримати реальну допомогу. Заважало релігійне протистояння двох світів: християнського і мусульманського.

Швеція: не давала відповіді, знаходилася занадто далеко від Гетьманщини.

Молдова: вороже ставлення до України.

Московське царство: держава була досить сильною, але зволікала з військовою допомогою для Гетьманщини, надаючи українцям поміч лише харчами, зброєю, фінансами.

В союзі з Москвією Б. Хмельницький вбачав захист «високої царської руки», політичну і військову підтримку, порятунок від економічної катастрофи.

Додаток. Відносини з Московським царством

  • З 1649 року відбувається постійний обмін посольствами. Так, до 1654 року Хмельницький направив до Москви 10 посольств;
  • У 1649 – 1654 рр. в Україні побувало 12 представників Московського царства.

Незважаючи на тісні відносини, московський цар Олексій Михайлович не квапився з розв’язанням цього питання. Московія була виснажена війнами, цар не хотів розривати Полянський мир 1634 року з Річчю Посполитою. Дізнавшись, що Хмельницький має намір підписати союз з Туреччиною, цар почав заохочувати уряд до розв’язання питання. 

1 жовтня 1653 року відбулося засідання Земського Собору в Москві. Він прийняв рішення: «гетьмана Хмельницького і все військо Запорізьке з містами і землями прийняти», а також почати війну з Річчю Посполитою. Московські урядовці розпочали підготовку: навчання, підготовку спорядження, харчів, закупку зброї за кордоном.  Речі Посполитій об’явили війну. Остаточно питання про об’єднання Гетьманщини і Московщини повинна була затвердити  Генеральна Рада.

2. Переяславська Рада 8 січня 1654 року

Прибуття посольства

На Україну прибуло московське посольство на чолі з боярином Василем Бутурліним. Для зустрічі Хмельницький обрав місто Переяслав, яке не було зруйноване  війною.

8 січня 1654 року гетьман скликав Старшинську Раду, яка одноголосно вирішила питання про перехід під протекторат Московської держави.

Переяславська Рада

8 січня 1654 року, на площі в Переяславі зібралися містяни, представники  козацьких полків, розквартированих на звільнених від Польщі землях, представники духовенства, заможні люди - тобто Генеральна Рада (її називали Переяславська Рада). На площу вийшов гетьман Богдан Хмельницький з козацькою старшиною. У своїй промові гетьман згадав про ті жертви, що поніс народ у Визвольній війні. Підкреслив, що є  кілька можливих союзників, але все ж перевагу він віддає «православному владиці – цареві московському».  «Хто з нами не згодний -  тому вільна дорога!», - сказав Богдан. Пропозиція була зустрінута одностайним схваленням. Потім відбулася присяга на вірність цареві старшини, козаків і міщан. Хмельницький також бажав, щоб і  посол Бутурлін присягнув від імені царя, на що боярин відповів, що цар йому вказівок на це не давав, і що по традиції  цареві присягають його піддані. Далі Бутурлін запевняв схвильованого Хмельницького, що цар дотримає дану козакам обіцянку (почне війну з Річчю Посполитою). Його слова заспокоїли українську сторону. 284 представники найвищого прошарку козацької старшини присягнули.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше