Лекція №9. Початок Національно - визвольної війни 1648-1657 років під керівництвом Б. Хмельницького. Утворення Гетьманщини

1. Причини, характер, рушійні сили Визвольної війни

Загальні передумови війни

В середині XVIІ століття, така велика і могутня держава, як Річ Посполита була охоплена полум’ям справжньої народної війни української нації за своє соціальне і національне визволення. Вождем українського народу у цій війні став видатний політичний діяч, полководець, гетьман Богдан-Зіновій Хмельницький. Багато в чому це народне повстання було породжене тою важкою ситуацією, в якій опинилися українські козаки і селяни в Речі Посполитій.

На українських землях спостерігалося справжнє засилля польських магнатів і шляхти, які встановлювали свої закони. В Речі Посполитій збільшувалась кількість фільварків і було найтяжче в Європі кріпацтво. Селяни – кріпаки повинні були тяжко працювати на панів (5-6 днів на тиждень); тобто - ходити на панщину (роботи на полі і в маєтку шляхтича-пана), здавати оброк (частину урожаю), виконувати різні додаткові повинності.  Польські пани знущалися над селянами, принижуючи їх національну і людську гідність.

Козацтво поступово перетворювалося у важливу політичну силу українського суспільства. Але права козаків час від часу порушувалися, неодноразово змінювався реєстр.

Українські міщани (містяни) не мали права займати місця в міському самоврядуванні. Українська шляхта не відчувала себе рівною в правах з польською, страждала від сваволі урядників та магнатів.

Також, утискувалася в правах православна церква, насильно насаджувалися уніатство та католицизм.  Масове ополячення русичів-українців, ігнорування їхньої мови і культури могло привести до повної асиміляції русичів-українців поляками.

Причини Національно – визвольної війни

Історики називають, як основні, наступні причини війни:

1. Національний гніт (тобто обмеження українців у правах, національне приниження українського народу);
2. кріпосницький гніт (посилення кріпацького гніту і панщини);
3. релігійний гніт (наступ католицизму і уніатства  на права та свободи православної церкви).

Рушійні сили і характер війни

Рушійні сили (учасники)

Козацтво, селянство, міщанство, православне духовенство, частина української шляхти(феодалів)

Характер війни

Національно-визвольна, справедлива війна ( деякі вчені вважають її революцією, адже підсумком стало виникнення Української держави)

2. Богдан -Зіновій Хмельницький (роки життя: 1595-1657)

Молоді роки

Величезну роль у Визвольній війні зіграв Богдан-Зіновій Хмельницький. Він був вихідцем з родини українського дрібного шляхтича, отримав непогану освіту у єзуїтському колегіумі у Львові. Любив і добре знав юриспруденцію, історію і географію, цікавився воєнною справою. Володів польською, французькою, татарською, турецькою мовами і латиною. Запальний, гарячий, фізично сильний молодий хлопець мріяв про воєнні подвиги. У 1618 році записався до реєстрового козацького війська, де сотником служив його батько  Михайло Хмельницький. Богдан добре оволодів верховою їздою, шаблею, влучно стріляв з лука й рушниці, брав участь у боях проти турків. Після Цецорської битви 1620 року, поранений Богдан опинився в турецькому полоні. З великими труднощами, за допомогою козаків, мати – Анастасія Хмельницька  викупила сина з полону. Повернувшись з неволі, Богдан служив у реєстровому козацькому війську, пізніше, у 1637 році, зайняв посаду писаря. Ходив в походи проти турок і татар, брав участь в Смоленській війні 1633-1634 років, за що король нагородив його золотою шаблею. Слава Хмельницького, як здібного козацького військового командира, зростала.

Особисті причини  у Б. Хмельницького для виступу

У 1646 році  король Владислав оголосив Б. Хмельницького гетьманом реєстрового козацтва. В цей період відбувся трагічний випадок, що зіграв поворотну роль у житті Хмельницького.

Староста Чигирина і Корсуня О. Конецпольський і підстароста (управитель замку) Д. Чаплинський пред’явили претензії на хутір Суботів, що дістався Богданові від батька. Документи на успадкування власності оформлені не були.  Було організовано замах на життя Богдана. Так,  у 1646 році, під час бою з татарами біля Чигирина, слуга Чаплинського раптово вдарив Хмельницького шаблею по шиї, але кольчуга витримала удар, і Богдан зумів відбитися. Але це не зупинило змовників.

Весною 1647 року, користуючись відсутністю Хмельницького, магнат Даніель  Чаплинський напав на хутір Суботів, захопив майно, худобу, зруйнував будинок, забив до смерті молодшого сина  і викрав кохану жінку, на якій Богдан збирався одружитись. Хмельницький, повернувшись, застав розорений дім, а син Остап помер у нього на руках. Розгніваний Хмельницький звернувся до суду, але отримав лише 150 злотих компенсації. Маєток втрачався.  Навіть король був безсилим перед свавіллям шляхти і магнатів. Хмельницький став підбурювати козаків виступ проти Речі Посполитої, захопити артилерію. Але ці плани його були викриті.