Лекція №8. Козацько-селянські повстання 20-30-х років ХVІІ століття

1. Польсько-козацький збройний конфлікт 1625 року

Причини конфлікту

Після Хотинської війни польський уряд знову вирішив приборкати козаків.

Причинами польсько-козацького конфлікту були:

• невдоволення козаків і селян - кріпаків своїм становищем;
• скорочення реєстру козаків польським урядом (з 40 тисяч до 3);
• невиплата грошової винагороди тим козакам, які воювали в Хотинській війні;
• продовження морських походів козаків проти Туреччини, Криму (козаки не визнавали принизливого перемир’я з турецьким султаном);
• наступ католицизму на права православних.

Тих козаків, які не увійшли до реєстру, називали «випищики». Їх зобов'язали повернутися під юрисдикцію шляхти і старост. Деякі знову ставали звичайними селянами. За ухвалою сейму запроваджувалася кара для кожного реєстровця, що проявив себе «як бунтівник, непокірний нашим гетьманам, своїм начальникам і своїй старшині».

Козацьке повстання на чолі з М. Жмайлом

У 1625 році козаки, під керівництвом гетьмана Марка Жмайла (Кульчицького), ветерана Хотинської війни, піднялися на повстання. Козаки громили маєтки магнатів, пограбували католицький монастир в Києві. Відчуваючи неминучу кару, М. Жмайло відправив  посольство від козаків до московського царя з проханням узяти їх  під своє підданство, але відповіді не було. Проти повсталих виступило сильне польське каральне військо, під керівництвом коронного гетьмана Станіслава Конецпольського.

 Повстанці відступили до Куруківського озера (поблизу Кременчука). В жорстокій битві обидві сторони понесли втрати, тому переможця не було. Але поляки, налякані розмахом повстання, були змушені піти на поступки. Козаки на раді обрали нового гетьмана, більш поміркованого Михайла Дорошенка. Він розпочав переговори з поляками.

Куруківська угода 1625 року

26 жовтня 1625 року  козаки і представники польського уряду підписують Куруківську  угоду, за якою: 1) козацький реєстр збільшується до 6 тисяч осіб; 2) козаки поділяються на шість полків і розміщуються на окремих територіях; 3) 1 тисяча реєстровців зобов'язана постійно перебувати на Запорожжі, щоб перешкодити втечам селян; 4) козаки відмовляються від самочинних морських походів і підписання договорів з іншими державами; 5) козаки мають право обирати гетьмана, але затверджує його польський уряд.

Одним з найважливіших наслідків Куруківської угоди був остаточний поділ козацтва на дві групи: реєстровців (заможних, дуків), за якими визнавалися урядом козацькі права й вольності і нереєстрових («випищиків», запорожців), які за Куруківською угодою, мусили повернутися до свого попереднього стану.

Куруківська угода не задовольнила усіх козаків, позаяк їх було значно більше, ніж передбачав реєстр.

2. Гетьман Михайло Дорошенко

Хто такий М. Дорошенко?

Походив з  української шляхти, з Канева. М. Дорошенко прославився ще, як козацький отаман, своєю відвагою, мужністю під час бойових походів, та  спокійною вдачею в мирний час. У 1623 -1624 рр. - тричі очолював  запорозьких козаків, як гетьман, згодом, у 1625-1628 рр. очолив реєстрових козаків. Як гетьман, Дорошенко влаштовував як польську сторону, так і реєстровців.

 Реорганізатор реєстрового козацтва

Гетьманом реєстрового козацтва  був проголошений Михайло Дорошенко (перебував на цій посаді з 1625  по 1628 рік).

Він реорганізував реєстрове козацьке військо, поділивши його на полки, сотні, виділивши старшину, канцелярію.

Усього було створено 6 полків (Білоцерківський, Канівський, Корсунський, Переяславський, Чигиринський і Черкаський),  по 1000 козаків у кожному. Козаки розселені по територіям. Платня – щорічно 60 тисяч злотих на військо.

 За наказом польського уряду, М. Дорошенко бере участь у придушенні виступів випищиків та у бойових діях проти турок і татар.

Кримський похід  гетьмана Михайла Дорошенка і його загибель

У 1628 році  М. Дорошенко очолює похід  реєстровців до Криму. Йому  вдалося захопити фортецю Іслам-Кермен.

 Далі Михайло Дорошенко  воює  проти турецького ставленика Джанібек - Гірея  на боці хана Магомета. Його військо перемагає в деяких боях,  але в бою біля Бахчисараю Михайло  Дорошенко загинув від яничарської кулі. Про славного гетьмана складені народні думи й пісні.