Лекція №7. Українське козацтво у першій чверті XVIІ століття. Гетьман Петро Конашевич – Сагайдачний

1. Тактика грабунку і работоргівлі

Османська імперія

У XVI столітті турки-османи володіли величезними територіями  у Азії, Африці і Європі.  Утворилася  могутня Османська імперія (Туреччина). Деякі країни були її васалами. Турки мали сильне військо, (в якому визначну роль грали загони яничар), а також потужний флот: 400 галер з 220 матросами і 140 веслярами, на кожній галері було встановлено до 5 гармат.

Кримське ханство

У XVIІ столітті Кримське ханство було васалом Османської імперії. Правляча ханська династія – Гіреї була повністю підлегла турецькому султанові.  У Кримському ханстві  турки і татари побудували сильні фортеці: Кафа, Керч, Перекоп, Інкерман, Балаклаву та інші. Але земля Криму не могла прогодувати  населення півострова. Тому кримські татари здійснювали загарбницькі походи, часто за завданням турецького султана. Усе  це найчастіше виправдовувалося релігійною причиною –  необхідністю боротьби проти «невірних», тобто, проти тих, хто не сповідує іслам. Ця боротьба супроводжувалася грабунками, вбивствами, поділом здобичі, продажом у рабство тисяч невільників Речі Посполитої, Московського царства та інших держав.

«Летючі» загони татар і турок нападали найчастіше взимку. Як правило йшли по знаменитому «чорному шляху». Грабували села і міста, забирали «ясир» (полонених). Вони продавалися на ринках рабів, згодом використовувалися на важких роботах. Гарні дівчата могли потрапити в гарем. Стогін і плач стояв на українській землі. Люди втрачали своїх близьких. Від нападів турок і татар однаково страждали і українці, і литовці, і поляки, і росіяни.

Так у 1616 році  відбувся новий напад татар і турок на Поділля. Хан спалив 200 сел і містечок, захопив декілька сотень невільників. Моторошно читати запис польського мемуариста М. Литвина: «Ми бачили як стинали голови, розкидали відрубані частки тіла, виривали легені і нутрощі, трепетні серця кидали в багаття, збирали жовч  для виготовлення мазей».

2. Боротьба українських козаків з іноземними загарбниками

Складні відносини козаків з урядом Речі Посполитої

Польська держава неодноразово намагалася то приборкати запорожців, то зовсім їх знищити. Так, сейм 1597 року оголосив козаків військовими злочинцями та доручив польському гетьману Станіславу Жолкевському винищити їх до останку. Однак запорожці завзято і відчайдушно боронилися. Справитися з ними не було можливості.

Тому поляки час від часу відкладали свої наміри і під час військових конфліктів з Османською імперією, Кримом чи Московським царством використовували боєздатних козаків як додаткову силу.  І тоді запорожці знову отримували легальне становище.

Мужній козак Самійло Кішка

Самійло Кішка (Кошка) походив з брацлавського шляхетського роду Кошичів. З юних років брав участь у антитурецьких походах Дмитра Вишневецького. Кошовий отаман С. Кішка був хоробрим лицарем, вправним флотоводцем. Під час одного з походів потрапив у турецький полон і перебував кілька років гребцем на турецькій  галері, прикутий ланцюгом.

Якось жаркої літньої ночі, під час стоянки галери біля берега Євпаторії, Кішка забрав у заснулого стражника  ключі, і відімкнув ланцюг. Йому вдалося звільнити інших невільників, і підняти знамените повстання 1599 року українських бранців на галерах.

Коли він повернувся на Січ, його чекала неабияка слава і посада гетьмана ( у 1600-1602 рр.). Хоробрий козацький отаман здійснив ще декілька походів проти ворогів. Зокрема реєстровці на чолі із Самійлом Кішкою успішно воювали під час польсько-шведської війни в Лівонії. Оспіваний  у знаменитій «Думі про С. Кішку».

«Доба героїчних походів»

Добою героїчних походів, що мали загальноєвропейське значення, історики назвали часи морських експедицій першої чверті ХVII століття, коли козаки, воюючи проти агресивної Османської імперії,  перенесли військові дії на територію ворога, захоплюючи їх міста і фортеці, визволяючи сотні і тисячі невільників.

Як правило походи проходили восени чи взимку. Для морських експедицій козаки використовували великі човни – «чайки». Уряд Османської імперії боротьбу з козаками розцінював як найважчу й найнебезпечнішу військову і зовнішньополітичну проблему.  Найбільша держава тогочасного світу мобілізувала майже всі свої збройні сили проти козацтва.

 Додаток. Бойова стратегія і тактика козаків

У боротьбі з ворогами рідної землі і християнської віри козаки виробили справжню бойову стратегію і  багато років вважалися (без перебільшення) кращими воїнами Європи. Козацька  воєнна стратегія мала яскраво визначений наступальний ініціативний характер, маневрену, динамічну тактику і в цьому перевершувала феодальні армії Європи, які послідовно дотримувалися стратегії оборонної пасивної війни, довготривалої облоги фортець, ухиляння від польових битв.