Лекція № 6. Реєстрове козацтво. Козацько-селянські повстання 90-х років XVI століття

1. Реєстрове козацьке військо

Передумови появи реєстрових козаків

Уряд Речі Посполитої намагався різними способами не допустити  збільшення кількості козаків на Запоріжжі.  У той же час, військова майстерність козаків зростала. Вони блискуче протистояли туркам і татарам. Їх  стали активніше запрошувати до себе на службу європейські правителі.

 Польсько-литовський уряд, мріючи про підкорення козацтва, вирішив взяти найкращих козаків  до себе на військову службу.  Спочатку дозволили їх брати для охорони кордону.                                                                                                                             

  Оформлення козацького реєстру

У 1572 році  з’являється указ польського короля Сигізмунда ІІ Августа про взяття 300 козаків на державну службу. Записали їх у спеціальний список – реєстр.  До реєстру брали  як правило законослухняних козаків, справжніх  професійних воїнів, міцних і хоробрих.  Вони  добре  володіли шаблею, списом та вогнепальною зброєю.

Першим керівником, або старшим козацького загону був призначений шляхтич Ян Бадовський. Але козаків в реєстрі було дуже мало, щоб виконати складні військові задачі (штурм фортеці, оборона табору та інші).

 Справжнім отаманом реєстровців став волинський шляхтич Михайло Вишневецький.  Він був гетьманом, який уперше в історії України офіційно одержав від польського короля булаву і клейноди. 

Козацька реформа Стефана Баторія

У 1578 році  король Стефан Баторій збільшив реєстр до 600 козаків.   У реєстровців був свій суд і самоврядування. До старшини належали гетьман (старший), наказний гетьман (заступник старшого на час походу), писар, полковники, сотники, обозний (начальник артилерії і обозу), чотири осавули.

 Реєстровцям надавалися достатньо вагомі привілеї. Вони звільнялися від усіх податків і повинностей, окрім військової. Мали  право володіти землею, вільно займатися  промислом і торгівлею. Вони отримували плату за службу грошима, одягом і зброєю. Ремісники були зобов’язані кувати для реєстровців шаблі, які вільно дозволялося носити, навіть у мирний час. Центр реєстровців - замок Трахтемирів, поблизу Канева, де були штаб, арсенал, скарбниця, шпиталь для поранених.

З часом реєстровців поділили на 6 полків, на чолі з полковниками. Їх використовували  у походах, війнах. Вони мали охороняти фортеці, кордони. Формально під контролем реєстровців знаходилося і козаки Запорозької Січі, а гетьман реєстровців був начальником і над запорожцями. Але пізніше запорожці стали обирати окремого гетьмана.

Таким чином реєстровці - це був близький до шляхти окремий служилий стан, офіційно визнаний законом.                                    

Еволюція козацтва

 З другої половини XVI століття  козацтво  поділялося на окремі групи: реєстрові та нереєстрові (запорізькі). Нереєстрових козаків, котрих було значно більше, стали називати низові, або низовці.

Змінилося ставлення народних мас до козаків.   Спочатку козаків мало чим відрізняли від розбійників. Простий народ до них ставився презирливо, як до волоцюг.

З другої половини XVI століття козаки заслужили повагу народу. Вони стали борцями з турками і татарами, оборонцями від національного та кріпосницького гноблення польських панів, захисниками  православної віри.

Таким чином козацтво еволюціонувало від невеликих ватаг бездомних елементів, до юридично оформленого стану феодального суспільства, з чіткими організаційними формами.

2. Молдовський похід козаків на чолі з Іваном Підковою

Причини походу

Поступово запорожці стали такою значною силою, що могли вступати в дипломатичні відносини з іншими державами. Так, на заклик  молдовського правителя - господаря Івони козаки прийшли на допомогу в боротьбі з турками.

Що відомо про Івана Підкову?

Іван Підкова був у козацькому товаристві легендарною людиною. Відважний отаман, що неодноразово ходив у походи проти турок і татар. Славився своїм розумом і фізичною силою: гнув підкови, розривав їх як папірці. До того ж, був молодшим братом господаря Молдови Івони. Трагічною звісткою для нього було вбивство  брата турками. Турецький султан посадив на престол свого ставленика – властолюбного і жорстокого господаря Петра Кривого. Молдавани прислали на Січ послів з пропозицією прибути до Ясс і  зайняти молдовський престол.