Лекція №5. Поява українського козацтва. Запорозька Січ

1. Козацтво та причини його появи

Що означає слово «козак»?

Слово «козак» тюркського походження. Воно означає вільну озброєну людину, воїна - стража, який несе прикордонну службу, або щось охороняє.

На землях Великого князівства Литовського козаками  називали вільних людей, які проживали у прикордонних районах та освоювали їх, а також шукачів пригод, вигнанців з громад, охоронців караванів, лицарів, котрі своїм мечем чи шаблею заробляли собі на життя.                                         

Перші згадки про козаків та їх отаманів

Перші згадки про українське козацтво відносять до кінця ХV століття. Наприклад,  у Хроніці польського історика Марцина Бєльського від 1489 року.

В документах початку  ХVІ століття козаків називали черкасами або запорожцями.

За національністю козаки були  українцями, росіянами, білорусами, литовцями, поляками й навіть татарами (про татарський вплив на утворення козацтва свідчать різноманітні документи й маса тюркських слів: кош, курінь, сагайдак, шаровари, оселедець, джура, осавул, булава, бунчук, табір, майдан, сурма, інші).

 У ХV столітті виникло самостійне Кримське ханство, яке боролося з Золотою ордою за свою незалежність. Згодом почастішали грабіжницькі напади татар на Велике князівство Литовське та на Московське царство. Страждали й українці.

З  1475 року над українськими, литовськими і польськими землями нависла ще одна загроза - турки-османи. Вони підкорили Кримське ханство (полонивши хана Менглі-Гірея), згодом -  Молдавію і Валахію, загрожували Європі. Протистояти нападникам могли тільки вільні воїни – козаки. Турецько-татарська агресія стала  головною причиною  козаччини.

Першими козацькими  ватажками (гетьманами, отаманами, старостами) стали українські шляхтичі, які  перебували на державній службі.  Серед них були лицарі Прецлав Лянцкоронський і Остафій Дашкевич. Часто їх називали стражниками кордонів. Остафія Дашкевича можна вважати першим теоретиком військової справи на українських землях. Він створив  проект оборонної козацької армії, в якому передбачалося й утворення кількатисячного козацького реєстру та регулярної прикордонної служби. Але частково втілити цей задум вдасться князю Дмитру Вишневецькому.

Дике поле

Південний степовий район Дике Поле не контролювався жодною державою. Фактично це була нічия земля, яка відмежовувала християнський світ від іншої цивілізації -  мусульманської.  За порогами Дніпра починався Великий Луг – дніпровські плавні з численними островами, озерами і  річками, луками і  лісами. В лісах було багато звіра, бджіл, у  річечках – безліч риби,  у болотистих затоках – птахів. Степи і луки були придатні для випасу худоби.

Весною на вільні землі рушали ватаги «уходників» - міщани, селяни, які не хотіли у кріпацтво, прості посполиті люди, що не мали власної землі. До них приєднувалися кріпаки, які втекли від панів, а, також, розбійники. До «уходників» приходили й шляхтичі - збіднілі лицарі, навіть, бояри, князі. Вони прагнули помститися за відібрану землю, принижену честь, скривджених близьких. Ці лицарі і князі знали воєнне ремесло і навчали інших. Усі ці втеклі  люди вибирали між собою отамана. Себе називали «вільними воїнами», «товариством», «лицарями», «козаками», «черкасами». На берегах річок, на островах, у байраках, на узліссях, ці люди будували «зимівники», які об’єднувалися у хутори (2-3 хатки, з господарськими будівлями, млином, кузнею, шинком). Поселяни займалися активною господарською діяльністю: ловили рибу, полювали, розводили бджіл, коней, велику рогату й дрібну худобу, птахів. Розпахували землю, сіяли пшеницю, овес. Розводили сади. Чумакували, їздячи до моря по сіль. Займалися теслярством, ковальством, швацтвом, бондарством, кожум’яцтвом тощо.

 Загальні причини виникнення козацтва

Соціальні причини

• Посилення феодальної експлуатації українського населення, збільшення кріпосницького гніту з боку польсько-литовських магнатів(кріпосництво було оформлено Литовським статутом 1588 р.);
• Поява так званих «вільних військових рук» - тобто збіднілої шляхти(боярства, лицарства), що шукали військової служби, іменували себе лицарями, вільними воїнами, захисниками Вітчизни від ворогів.

Політичні причини

• Необхідність оборони південних рубежів від татарсько-турецьких загарбників;
• Згода польської адміністрації на те, щоб спеціальна верства населення – козаки несла прикордонну службу.

Економічні причини

• Нестача у жителів власної орної землі;
• Бажання колонізувати вільні землі Подніпров’я , Дикого поля.