Лекція № 9. Україна в міжнародних відносинах у середині ХІХ століття

1. «Українське питання» в контексті міжнародних відносин

Посилення європейського національно-визвольного руху

«Весна народів» принесла посилення національно-визвольних та революційних рухів в Європі. В боротьбі за свою свободу проти влади імперій активно виступали й слов’янські народи, зокрема - болгари, чехи, хорвати, серби, словенці, українці, поляки.

Українське питання

Із середини ХІХ століття в політичних планах європейських політиків і російського уряду з’явилося «українське питання». На нього звертали увагу німецькі, чеські, російські революційні та суспільні діячі. Українські землі бажали утримати в своїх кордонах Росія і Австрія, а зазіхали на них Німеччина (Пруссія), Туреччина та ще деякі європейські держави.

Видатний чеський діяч      Карел    Гавлічек-Боровський назвав Україну «ягням межи двома вовками», «яблуком розбрату», кинутим долею між двома націями — Росією й Польщею. Він підкреслював, що в боротьбі за українські землі Російська та Австрійська імперії роздмухують  небезпечне вогнище європейських конфліктів. Відомий російський революціонер-демократ Олександр Герцен, засновник і редактор революційної газети «Колокол» («Дзвін»), що видавалась у Лондоні констатував бажання українського народу відокремитись. В статті «Великорос» він виступив за права і свободу української нації.

2. Причини Кримської (Східної) війни і привід

Причини Кримської війни (1853-1856)

 Після придушення революції 1848–1849 років в Австрії російський царизм поступово зміцнив свої позиції у Європі і приступив до розв’язання важливого для себе “східного питання”.

 Росія прагнула посилити свій вплив на Балканах, допомогти національно-визвольній боротьбі  слов’янських народів проти османського іга, бажала встановити контроль над Чорноморськими протоками (Босфор і Дарданелли).

Ще в 40-х роках ХІХ століття Англія і Франція примусили Туреччину підписати Лондонські конвенції, з метою закрити чорноморські протоки для усіх кораблів, крім турецьких. Це наносило удар по престижу Росії, ослабляло її економіку і політичний вплив. Туреччина, вступаючи у війну, хотіла ліквідації Росії, як давнього суперника, вирішення власних територіальних проблем, придушення національно-визвольного руху слов’янських народів на Балканах.

Привід до війни

Приводом для розгортання воєнних дій проти Османської імперії став конфлікт навколо святих місць у Палестині, пов’язаних із життям Ісуса Христа.

2. Воєнні дії 1853-1854 років

Початок війни

Протягом червня - вересня 1853 року російські війська, раптово перейшовши кордон із Туреччиною, зайняли Молдавію і Валахію. Упевнившись у підтримці Великобританії і Франції, які не бажали посилення позицій російського царя, турецький султан оголосив війну Росії, плануючи захопити дунайські князівства, Крим і Кавказ.  Спочатку хід бойових дій складався сприятливо для Росії.

Російські війська  вміло стримували наступ турецьких військ у Закавказзі, натомість самі енергійно просувалися до Болгарії.

Синопській морський бій

18 листопада 1853 року відбувся морський бій в Синопській бухті між російським і турецьким флотом. Серед моряків російського флоту були й українці. За чотири години бою турецький флот було знищено, були ліквідовані й берегові батареї противника.  Цю битву вважають останньою в історії вітрильного флоту. Та перемога Росії не входила до плану великих держав. Успіхи Росії стривожили Англію і Францію.

3. Вступ європейських держав у війну

Агресія англо-французьких військ

Було укладено англо-франко-турецький договір проти Росії.

В березні 1854 році Великобританія, Франція і Сардинія оголосили війну Росії. Імперія опинилася в політичній ізоляції і вивела свої війська з Молдавії і Валахії.

 Бомбардування і захист Одеси

10 квітня 1854 року  англо-французька ескадра кораблів почала  по варварському обстрілювати Одесу з моря.  Одесу обороняв невеликий військовий гарнізон  прапорщика Олександра Щоголева, у якого було лише сорок гармат. Солдати мужньо оборонялися. Їм допомагали навіть студенти Одеського ліцею, які з’їздили на склад за боєприпасами.  Після 12 годинного артилерійського бою, ворожі кораблі відступили.