Лекція 8. Культура України першої половини ХІХ століття

1.Умови розвитку культури

Соціально-економічні умови

Кінець XVIII і перша половина XIX століття — час розкладу феодально-кріпосницької системи в країнах Центральної і Східної Європи, зародження і зміцнення буржуазно-капіталістичних відносин. Українське село в цей період ще сковане ланцюгами кріпацтва. Розгортаються народні, суспільно-політичні та революційні рухи. В таких умовах формується українська модерна культура.

Вплив передових ідей та європейської культури

 На українських землях поширювалися праці французьких просвітителів і філософів – Монтеск'є, Вольтера, Руссо. Читалися твори кращих європейських письменників – Гете, Гейне, Шекспіра, Дефо, Скотта та інших. Їх впливу зазнали  І. Котляревський,  М. Гоголь, Є. Гребінка,  Г. Квітка - Основ’яненко, Т. Шевченко – найвизначніші діячі української культури першої половини XIX століття. Їхня творчість знаменувала собою новий етап у розвитку української культури. Вони першими звернулися до правдивого відображення життя народу.  На творчість українських письменників також вплинули кращі представники польської, чеської, російської культур.  Для багатьох українських митців взірцем стали творчість художників, скульпторів, архітекторів, композиторів Західної Європи і Росії.

Антиукраїнська політика

Гальмували розвиток української культури і освіти урядові кола Російської та Австрійської імперій, які найчастіше займали антиукраїнські позиції.  Відомо, що австрійська влада заборонила  український альманах «Русалка Дністрова». Російський імператор Микола ІІ радив цензорам не друкувати «малоросійську» усну народну творчість, а також наглядати за тими людьми, хто цікавиться старовиною і фольклором. Але, попри усі перешкоди, поступ у культурному житті відбувався. У першій половині XIX століття починається вивчення української мови, усної й пісенної творчості.

2. Становище освіти

Вища освіта

Велику роль у піднесенні культури мали навчальні заклади. У 1805 році було засновано Харківський, а в 1834 році – Київський університети. Їхніми фундаторами стали вчені В. Каразін і М. Максимович. Певну роль у розвитку західноукраїнської культури відігравав Львівський університет.

Було відкрито Одеський (Рішельєвський) ліцей, Ніжинську гімназію вищих наук (в ній вчилися Є. Гребінка та М. Гоголь), Волинський ліцей у Кременеці.  В ліцеях, що об’єднували гімназичний та університетський курси, навчалися дев’ять років. Вчитися там могли, як правило, діти дворян чи заможних міщан і купців. При університетах, ліцеях та гімназіях були зосереджені основні сили освітньої, наукової та літературно-мистецької громадськості.

Середня і початкова освіта

Почали функціонувати чимало гімназій і повітових шкіл (або училищ). В гімназіях і училищах  за сім років надавалася середня освіта. Після них можна було поступати до вузів, викладати у молодших класах. Вчилися там діти міщан, купців, дрібного панства.

Для бідних людей існували приходські (парафіяльні) школи. За два роки там можна було вивчати лише Закон Божий, читання письмо та основи лічби.

Таким чином, в культурній сфері, як і в інших, існувала класова поляризація: культурні надбання зосереджувалися в руках панівного класу, який тримав монополію і на освіту, що давало йому можливість займатися інтелектуальною діяльністю. Це значно затримувало духовний розвиток мільйонів трудового населення.  Система загальної освіти в основному орієнтувалася на релігійне виховання дітей. До того ж русифікаторська політика царизму на Україні, що особливо посилилася після Польського повстання 1830 року, гальмувала розвиток національної школи.

У Східній Галичині початкові школи перебували під контролем римо-католицької церкви. Унаслідок цього посилилася полонізація освіти. На Закарпатті в школах та інших закладах насильно вводилася угорська мова, хоча існувало й декілька русинських шкіл.

Загалом у дореформений період народна освіта здійснювалася застарілими засобами. Учителювали, зокрема у парафіяльних школах, священики, іноді нижчі служителі культу, які не мали спеціальної підготовки, а часто і моральних підстав і навіть бажання навчати дітей.

3. Розвиток науки

Науковці Харківського університету

Науково-дослідна робота здійснювалася головним чином викладачами університетів і ліцеїв. У ній брали участь також деякі заможні особи, що не обіймали державних посад, а жили за рахунок прибутків з власних маєтків. Фаворитом в науковій діяльності став Харківський університет.