Лекція №8. Національно-визвольний рух під час революції 1848-1849 років в Австрійській імперії

1. Початок Європейської революції 1848-1849 років в Австрійській імперії і відміна панщини

Початок революції

Революційні події 1848 року, що охопили всю Європу, увійшли в історію під назвою «весна народів». Вони несли народам надію свободу, демократичні перетворення та національне відродження.

 У 40 - х роках ХІХ століття, наприкінці правління канцлера Клемента  Меттерніха, Австрійська імперія опинилась у стані глибокої кризи. Політична система, заснована на консервації старих порядків, підтриманні абсолютизму, централізації та всевладдя бюрократії, вже не відповідала вимогам часу. Багато міських підприємств збанкрутіли, різко зросло безробіття та впала платоспроможність населення, у деяких селах почався голод. Уряд лишався пасивним та не вживав енергійних заходів для виходу з кризи. Почалися масові антиурядові виступи, повстання, в тому числі національно-визвольний рух.   Вирішальні події  революції відбулися у березні – квітні 1848 року. Зляканий імператор Фердинанд I був змушений піти на поступки народним масам: уряд Меттерніха було відправлено у відставку. Було скасовано цензуру, оголошені демократичні права і свободи. Було обіцяно скликати парламент.   Під тиском протестантів, що взяли в облогу імператорський палац, Фердинанд I проголосив скликання конституційних зборів для ухвалення конституції. Це була значна перемога революції в Австрії.

Відміна кріпацтва в Галичині

Щоб не допустити нового соціального вибуху, імператор 17 квітня 1848 року відмінив кріпацтво в Галичині – на п’ять місяців раніше, ніж в інших регіонах імперії.

2. Важливі перетворення на Галичині

Головна Руська Рада (ГРР)

Ослабленням імперської влади і проголошенням демократичних свобод скористалися пригноблені нації. Активно діяла польська нація. У Львові виникла «Центральна рада народова». Ця організація ставила собі за мету відновити Річ Посполиту у її старих кордонах. Галичина повинна стати в цій державі польською провінцією.

Українська галицька інтелігенція з цим не згоджувалася.

2 травня 1848 року у Львові для оборони прав українського населення була створена  перша українська політична у Галичині - Головна Руська Рада (ГРР).

ГРР виступала за :

• вільний розвиток усієї української нації (до якої належали й галичани);
• розвиток національної освіти і культури, введення української мови у школах і урядових установах Галичини;
• поділ Галичини на дві окремі адміністративні одиниці: східну — українську і західну — польську;
• об'єднання українських територій в одну провінцію - Галичини, Буковини і Закарпаття.

Головою ГРР був обраний єпископ Григорій Яхимович, пізніше ним став єпископ Михайло Куземський. ГРР створила національну гвардію, а на Підкарпатті для боротьби з угорськими загонами — народну самооборону і батальйон гірських стрільців.

Культурно-освітній рух Галичини

Завдяки Головній Руській раді розгорнувся культурно-освітній рух на Галичині:

• видання першої в Галичині української газети «Зоря Галицька»; 
• організовано культурно-освітнє товариство Галицько-Руська матиця;
• почалося видання підручників для українських шкіл;
• відкрито Народний Дім у Львові - культурно-освітню установу;
• було розроблено український герб – золотий лев на блакитному фоні і прийнято жовто - блакитний прапор;
• добилися від імператора відкриття у 1848 році кафедри української мови і літератури при Львівському університеті (очолив – Яків Головацький);
• 19 жовтня 1848 року  було скликано Собор руських учених - перший просвітницький з'їзд діячів української культури, який накреслив широку програму організації української науки і народної освіти, видання книг, обговорював питання української літературної мови тощо.

Спроби розв’язання українсько-польських суперечностей

У червні 1848 року проходив Слов’янський конгрес у Празі.  Він мав на меті протистояти спробам Франкфуртського парламенту  приєднати до майбутнього Німецького союзу слов’янські землі. Також планувалося розрішити наболілі слов’янські питання. На конгресі були представники від різних слов’янських народів: поляків, чехів, словаків, сербів, хорватів, східних і західних українців. Делегація Головної Руської Ради добилася прийняття «Вимоги русинів (українців) в Галичині» про політичну, культурно-національну й мовну рівноправність галицьких українців з поляками. Домовилися про відкриття українських шкіл, про спільну українсько-польську гвардію, про право українців займати посади в сеймі Галичини тощо. Питання про поділ Галичини було відкладено. Але з-за наступу контрреволюції, та обстрілу Праги урядовими військами, конгрес припинив свою роботу, не завершивши її.