Лекція №5. Початок національного відродження у Наддніпрянщині

1. Формування української національної ідеї

Вплив європейських революцій

Під сильним впливом Французької революції у ХІХ столітті відбувається цілий ряд позитивних змін. Змінюються політичні установи та уподобання, тріщать монархічні трони. Ідеї Просвіти народу, ідеї  Рівності , Свободи і Братерства стають актуальними. Розвиваються національно-визвольні рухи, розпадаються імперії, створюються національні держави.

Українська нація і національна ідея

Історик Ярослав Грицак вважає, що лише в ХІХ столітті в Україні почалось формування модерної нації.

 Дійсно, саме в цей складний і суперечливий період почалися пошуки власного походження, усвідомлення національної ідентичності. З’являються українські активісти, патріоти, які намагаються розшукати і зберегти цінне і героїчне минуле, відродити культуру попередніх поколінь. У середовищі українських патріотів формувалися основи національної ідеї українців.

Упродовж кінця XVIII — першої половини ХІХ ст. українська ідея у Наддніпрянщині еволюціонувала від спроб відновлення автономії України нащадками козацької старшини до першої спроби висунути програму національного визволення українського народу, здійсненої представниками Кирило-Мефодіївського братства.

Три етапи національного відродження

Українське національне відродження пройшло три основні етапи:

1) фольклорно-етнографічний (вчені інтелектуали збирали фольклор, історичні документи); 2) культурницький (період відродження національної мови, широке використання її в культурі і освіті); 3) політичний (поява масового національно-визвольного руху).

2.  Новгород-Сіверський Патріотичний гурток

Утворення і мета гуртка

Окремі представники українського дворянства сподівалися на відновлення колишньої автономії Гетьманщини – України. У 80-90-х роках ХVІІІ століття деякі люди з колишньої козацької старшини, дворянства і інтелігенції створили таємний гурток українських автономістів у місті Новгород-Сіверському. Туди входили визначні люди того часу: письменники В. Капніст і Г. Полетика, священик М. Значко-Яворський, художник і полеміст Т. Калинський, офіцер М. Миклашевський, архівіст А. Чепа, поміщик А. Пригара та інші. Члени гуртка поставили за мету добитися автономії України в складі Росії з поступовим переходом до незалежності. Також виступали за культурне відродження України.

Практична діяльність

Діячі гуртка вивчали ідейну спадщину Західної Європи, українську історію та культуру, поширювали українські твори та передові твори західних авторів.

Був розроблений проект Новгород-Сіверської гімназії та університету, заснування «Академічного Зібрання» — прототипу української Академії Наук. Також були ідеї відновлення українських козацьких формувань (проекти письменника Василя Капніста і  полковника Михайла Миклашевського). Сам письменник Василь Капніст, в знак протесту проти ліквідації Гетьманщини, у 1782 році залишив державну службу на високій посаді в Петербурзі й повернувся до України. Того ж року  з’явився його твір «Ода на рабство», в якому поет виступив проти посилення колоніальної політики російського уряду і запровадження кріпосного права у Слобідській і Лівобережній Україні. Також, В. Капніст переклав «Слово о полку Ігоревім» на російську мову і зробив цікавий коментар, в якому підкреслено українське походження і українські особливості цього твору.                                                                                                                                

Місія Василя Капніста                                                                                                                                       У 1791 року Василь Капніст, за дорученням українських патріотичних кіл, перебував у Берліні. Він вів таємні переговори про можливість надання допомоги українському національно-визвольному рухові у випадку, якщо відбудеться війна Пруссії і Росії.  Але відносини цих держав були мирними, і ця місія не мала ніяких наслідків. Але цей учинок В. Капніста став свідченням його рішучості боротися за долю своєї Батьківщини.

3. Національне відродження у Наддніпрянській Україні у 20 – 40х роках «Історія Русів» та художні  історичні твори 

Перша згадка про таємничу працю «Історія Русів» зустрічається в 1828 році, після знахідки рукопису в бібліотеці м. Грінева. Цей твір добре знали М. Гоголь, О. Пушкін, кирило-мефодіівці і також Тарас Шевченко. Хто написав – невідомо! Припускали, що автором міг бути білорус, священик Г. Кониський.