Лекція № 3. Соціально – економічний розвиток. Антикріпосницька боротьба

1. Криза поміщицького господарства

Селяни-кріпаки

У першій половині XIX ст. головною галуззю економіки України  залишалося сільське господарство. Зберігалася застаріла феодально-кріпосницька система, Поміщикам належало 70 % усіх земель. Селяни були прикріплені до землі, тому й називалися кріпаками. Кріпаки повністю залежали від поміщика (пана), й не мали змоги, без викупу, його залишити. Вони одержували від поміщика в користування земельні наділи. За користування поміщицькою землею селяни відбували панщину (роботи в маєтку, на полі поміщика), сплачувати оброк (частину урожаю). Широко використовувалася урочна система, коли селянин отримував завдання на день – урок, яке потрібно було виконати.  Кріпаки фактично були безправними: їх могли програти в карти, побити, обміняти на собак тощо.

Занепад поміщицьких маєтків

Але поступово кріпосницька система приходила в занепад. Головна причина: селянин - кріпак не був зацікавлений в результатах своєї праці.  Тому урожайність поміщицьких маєтків стала поступово падати. Збільшується кількість занепалих дворянських маєтків, окремі з них закладувалися, коли поміщики брали гроші в борг.

В першій половині XIX століття життя потребувало  багато грошей. Поміщик бажав мати гарне житло, розкішні меблі, одяг, коней, мати гроші на навчання дітей в престижних закладах, подорожувати, лікуватися за кордоном тощо. Щоб отримати на все це гроші, поміщики намагалися збільшити прибутковість маєтків — інтенсивним або екстенсивним шляхом. Інтенсивний, або західноєвропейський шлях потребував використання техніки, добрив, добірного насіння, наукових правил сівозміни, а найбільше — вивільнення селянина й гідної оплати його праці, аби сформувати в нього зацікавленість. Але більшість поміщиків бажали збагатитися лише шляхом розширення виробництва і реалізації на ринку додаткової продукції. Поміщики збільшували панщину, яка подекуди досягала 6 днів на тиждень, розширювали посівні площі. Урочна система стала дуже великою. У багатьох поміщицьких господарствах була запроваджена місячина, сутність якої полягала в тому, що пан цілком віднімав у кріпака земельний наділ, примушуючи його обробляти лише поміщицьку землю за щомісячний продовольчий пайок.

Становище селян

У таких умовах селяни практично не могли працювати на своєму земельному наділі. Їх господарства занепадали. Розклад кріпосницької системи супроводжувався обезземеленням селян. На середину XIX ст. близько 25% селянських родин Наддніпрянської України були безземельними. Безземельні селяни шукали роботу насамперед вдома: йшли на різні місцеві підприємства - цукроварні, цегельні, займалися дрібними промислами. Частина бідноти, не знайшовши роботи вдома, змушена була шукати заняття в далеких «відходах». Але практично всі безземельні селяни змушені були працювати за наймом. За свою працю вони одержували заробітну плату, яка все більше залежала від кількості та якості виробленої продукції.  Надмірна експлуатація призводила до різних форм протестів селян. Вони писали скарги на поміщиків, ламали знаряддя праці, підпалювали поміщицькі маєтки, піднімалися на стихійні повстання.

Інвентарна реформа

 У 1847— 1848 роках царизм, бажаючи примирити селян і поміщиків, провів систему заходів, які отримали назву інвентарна реформа (інвентарні правила). Були введені інвентарні книги, куди вписувалися норми панщини. За селянами закріпили всі земельні наділи, якими вони володіли на початку реформи. Але ця реформа нічого не дала. Поміщики бойкотували її, невдоволені обмеженнями селянських повинностей. Селяни не відчули значних змін, тому що норми панщини  поміщик безконтрольно міг встановити які завгодно.

  2. Нові явища в українській економіці

Початок ринкових відносин

Але, все ж на початку ХІХ століття, в Російській імперії, зокрема, в Україні, спостерігалися окремі прогресивні явища, які свідчили про поступовий розвиток ринкових відносин в рамках загального феодального господарства. Багато в чому новою моделлю розвитку стала Південна Україна, де кріпацтва не було, панувала вільнонаймана праця, розвивалися заводи, фабрики, торгівля:

1) Окремі високоосвічені  поміщики  активно прагнули перебудувати своє господарство для роботи на ринок. Вони намагалися запровадити у своїх маєтках поліпшені засоби обробки земель, агрономічну науку, застосовували удосконалені плуги, молотарки та віялки, запроваджували. Наприклад, вчений з Харківського університету Василь Каразін організував Філотехнічне товариство, яке за сім років діяльності дало багато цінних рекомендацій для землеробства і тваринництва;