1.Спроби реформування соціалістичної економіки
Проблеми радянської екстенсивної моделі економічного розвитку
Під кінець хрущовської «Відлиги», у середині 60-х років, радянська економіка знову переживала не кращі часи. План семирічки не був виконаним до кінця, приріст промислової продукції знизився. Економіка СРСР розвивалася на екстенсивній основі, при якій збільшення валового обсягу продукції досягається за рахунок розширення виробничих потужностей, шляхом кількісного приросту всіх елементів продуктивних сил, насамперед, факторів виробництва при незмінному рівні технічної основи виробництва. Такий шлях розвитку корінним образом відрізняється від інтенсивного, який базується на впровадженні передових досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, підвищенні рівня освіти й кваліфікації працівників, поліпшенні форм і методів організації виробництва, економній витраті фінансових і природних ресурсів тощо. В цей період в СРСР спостерігається гострий дефіцит окремих товарів, сільськогосподарської продукції. Люди годинами простоювали в чергах за молоком, м’ясом, маслом, олією. Колгоспи були в сутужному стані: відсталі агротехнічні методи ведення с/г, прогресуюче виснаження земель, масовий від’їзд сільських жителів в міста(де були кращі умови життя) не могли сприяти гарному розвитку цього сектору економіки.
Реформи Олексія Косигіна
Команда Леоніда Брежнєва, отримавши таку спадщину, зважилася на реформи, які запропонували група економістів під керівництвом професора О. Лібермана і голова Ради міністрів СРСР Олексій Миколайович Косигін. У О. Косигіна був великий досвід господарської роботи і своє бачення розвитку радянської економіки.
Реформа у сільському господарстві
Основні положення цієї реформи були прийняті в березні 1965 року на Пленумі ЦК КПРС. Їхня сутність зводилася до такого:
- збільшення капітальних вкладень у сільське господарство;
- розвиток матеріальної та соціальної бази села;
- зменшення планів обов'язкового постачання основних видів сільськогосподарської продукції;
- підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію; - - -
- уведення гарантованої грошової оплати праці колгоспників;
- скасування обмежень стосовно особистих підсобних господарств.
Результати реформи у сільському господарстві
Перші кроки щодо здійснення реформи дали позитивні результати:
- оживилося сільськогосподарське виробництво, збільшилися постачання продовольства в міста, у селах з'явилося більше техніки, досить швидкими темпами будувалося житло й об'єкти соціально-культурного призначення.
Але з другого боку, збереглося централізоване планування і регламентація сільськогосподарського виробництва; економічні стимули для підвищення продуктивності праці діяли недостатньо; продовжувалося адміністрування і некомпетентне втручання партійного керівництва у справи колгоспів і радгоспів. Хімізація і меліорація не дали очікуваних результатів.
Реформа у промисловості
У вересні 1965 року на Пленумі ЦК КПРС були прийняті основні документи, спрямовані на реформування промисловості. Основні положення реформ у промисловості зводилися до такого:
- оцінка діяльності промислових підприємств повинна була здійснюватися не за валовими показниками зробленої продукції, а за її реалізацією;
- удосконалення планування, зміцнення госпрозрахунку на підприємствах, підвищення їх самостійності, збереження в розпорядженні підприємств більшої частини прибутку;
- ліквідація раднаргоспів і здійснення переходу від територіальної системи керівництва до галузевої (відновлення міністерств і відомств);
Реформи спрямовувалися на посилення економічного стимулювання і підвищення матеріальної зацікавленості трудових колективів у цілому й окремих трудящих.
Результати реформи у промисловості
У 1964 році почалась на практиці перевірка і відпрацювання нових методів господарювання. На деяких підприємствах УРСР почали проводити економічні експерименти, які дали позитивний результат.
На 1968 рік в СРСР на нові економічні умови діяльності перейшло близько 27 тисяч підприємств.