Лекція 18. Радянсько-німецькі договори і західноукраїнські землі

1. Українські землі у геополітичних планах СРСР і Німеччини Міжнародна обстановка 30-х років

Наростання загрози нової Світової війни стає особливо відчутним після встановлення нацистського режиму  у Німеччині, на чолі з Адольфом Гітлером. Прагнучи світових загарбань, нацисти Німеччини з 1933 року стали відкрито готувати країну, армію до війни, проголошуючи майбутній новий переділ світу. Фашистські країни об’єдналися у Антикомінтернівський пакт, направлений проти СРСР. Склалася вісь «Рим–Берлін-Токіо». Недалекоглядна політика Великої Британії і Франції дозволила Гітлеру не лише відкрито порушити умови Версальського договору, але й здійснити перші загарбання. Жертвами фашистів стали Австрія, Чехія, Моравія, Ефіопія, Маньчжурія та інші території. Фашистська Угорщина окупувала Закарпаття. Ці події, а також військові конфлікти з Японією, непокоїли уряд Радянського Союзу.

Пакт Молотова –Ріббентропа

Підписати договір про взаємодопомогу з Великобританією і Францією СРСР не вдалося. Бажаючи відтягнути неминучу війну, Й. Сталін вирішив піти на політичне зближення з нацистською Німеччиною. Обидві сторони також прагнули узгодити деякі територіальні питання.

23 серпня 1939 року в Москві було підписано радянсько-німецький договір про ненапад на 10 років (відомий в історичній літературі як пакт Молотова-Ріббентропа). Обидві сторони зобов’язувалися усі суперечки і конфлікти мирним шляхом. За «секретним додатковим протоколом» передбачалося на майбутнє розмежування сфер впливу у Європі. Ряд його положень стосувалися українських земель, що перебували під владою Польщі. Німеччина збиралася просунутися до так званої «лінії Керзона». Польщу поділили. Тому західноукраїнські землі, що перебували під Польщею,  передавалися СРСР.

Обидві держави продемонстрували свою імперську сутність, відійшовши від світових норм зовнішньої політики.                                                                             

 Даний пакт розв’язував руки гітлерівцям у їх загарбаннях.

Входження Червоної Армії на Західну Україну

1 вересня 1939 року нацистська Німеччина напала на Польщу. Розпочалася Друга світова війна. В польській армії теж воювали мобілізовані українці. Лише у вересні 1939 року від рук гітлерівців загинуло близько 8 тисяч українців.

17 вересня 1939 року Червона Армія  під керівництвом маршала С. Тимошенка  перейшла радянсько-польський кордон і вступила на Західну Україну і Західну Білорусію, що перебували під Польщею. Цей період входження військ в СРСР назвали «золотим вереснем».

Невдовзі  майже усі західні землі (з населенням близько 12 млн. людей) були зайняті. Під Німеччиною залишалися лише Лемківщина та Холмщина (Закарпаття перебувало під владою Угорщини, а Буковина – Румунії).

Населення Західної України спочатку зустріло прихід радянських військ з деякою надією. Вони розглядали це як звільнення від окупації Німеччиною і від колоніального стану у Польщі. 

Колишні члени Комуністичної партії Польщі і КПЗУ включилися в роботу по створенню органів влади – ревкомів, селянських комітетів, ділили поміщицьку землю тощо. Польська армія отримала наказ своїх генералів відступати до румунського кордону, «не вступати у бій з більшовиками». Польський уряд емігрував до Румунії, згодом - до Англії. Чекісти СРСР провели арешти незадоволених приходом радянської влади польських військовослужбовців (дехто з них все ж чинив збройний опір). Після розслідування частина їх була страчена. Найбільша частина була  розстріляна у Катинському лісі під Смоленськом у травні 1940 року.

Договір «Про дружбу і державний кордон»

28 вересня 1939 року СРСР і Німеччина підписали додатковий договір «Про дружбу та державний кордон». У таємному протоколі були остаточно розмежовані сфери впливу, визначені чіткі кордони. У сфері впливу Німеччини залишалися Холмщина, Посяння і Лемківшина, а СРСР додатково отримував Північну Буковину, Бессарабію і Литву. Керівництво СРСР розцінювали ці події як «історичне об’єднання слов’янських народів», «зміцнення кордонів братніх для СРСР народів», а Німеччина – як «розширення життєвого простору для арійської нації».

Наслідки договорів:

Негативні:

• порушення обома державами міжнародних політичних і правових норм;
• СРСР дезорієнтував світовий комуністичний, антифашистський рух, раптом перетворившись у посібника фашистів; багато людей у самому СРСР, що відверто ненавиділи фашизм, відчували себе обманутими;
• Німеччина зміцнила свої позиції в Європі, захопила частину європейських земель, здійснювала масові репресії (зокрема на західноукраїнських землях);