Лекція 17. Політичні партії та боротьба на західноукраїнських землях

1.  Українські  партії та політичні об’єднання у Польщі

Українське націонал-демократичне об’єднання (УНДО)

У визвольній боротьбі трудящих західноукраїнських земель брали участь різні політичні сили, які виражали інтереси різних класів і соціальних груп.  Існували партії соціал-демократичного,  праворадикального (націоналістичного) спрямування, а також ліворадикального (комуністичного), які виступали за об’єднання з Радянською Україною (УРСР). Більшість таких партій виникли на Галичині, яка входила до складу Польщі.

У 1925 році, за ініціативою Дмитра Левицького ряд дрібних соціалістичних, центристських партій об’єдналися  у міжпартійне  угрупування  - Українське націонал-демократичне об’єднання (УНДО).

Мета: здобуття широкої автономії українських земель в рамках Польщі, добитися визнання української мови, культури, а згодом – здобути самостійність Західної України.

Партія використовувала в основному легальні парламентські методи боротьби. В УНДО ввійшла  українська інтелектуальна еліта: В. Бачинський, С. Витвицький, Д. Левицький, К. Левицький інші.

У 1935 році УНДО очолив Василь Мудрий.

Об’єднання визнало пріоритет Польської держави, підписало угоду «Нормалізація».  Члени об’єднання добилися від польського уряду:

• викладання української мови в гімназіях Волині і польських школах Східної Галичини,
• припинення переслідування православних священиків,
•  надання кредитів українським кооперативам і банкам,
• входження українців до парламенту (здобули у сеймі 15 депутатських місць, один з лідерів УНДО Василь Мудрий був обраний віце-маршалком польського сейму).

Але не всім українським діячам сподобалися поступливість УНДО польській владі Ю. Пілсудського.

Український монархізм В’ячеслава Липинського

На початку 20-х років серед  політичних партій став помітним «Український союз хліборобів-державників» (УСХД) на чолі з В’ячеславом Казимировичем Липинським. Він критикував націоналізм.  В «Листах до братів хліборобів»  В. Липинський доводив рівність прав усіх націй  у творенні майбутньої України, виступав за свободу людини, релігійних вірувань.

Мета партії  УСХД: в майбутньому Україна повинна бути вільною від всякого впливу; потрібно встановити  в  ній конституційну монархію, на чолі з гетьманом.  На думку В’ячеслава Липинського головна проблема України, що вона не пройшла через монархічну стадію розвитку. Тому в ній часто буває розбрат і анархія.  Влада монарха дисциплінує, консолідує націю. Влада гетьмана буде спадковою, обмежена Конституцією держави і Парламентом.

Так чином В. Липинський став одним з небагатьох політиків, хто захищав український монархізм. До партії вступив гетьман у екзилі Павло Скоропадський.

Але у 1931 році В’ячеслав Липинський раптово помер у Відні від серцевої хвороби. Його партія припинила існування.

Окремі молоді політичні діячі були розчаровані тим, що соціал-демократичний рух не призводить до швидких позитивних  змін.  Повільність перетворень, компроміси , ідейні розходження у середовищі українських партій їх лякали. Вони вважали, що лише  у жорстокій збройній боротьбі можна швидше здобути свободу Україні. Ці прагнення вилилися у утворення максимально правих, крайніх течій національно-визвольного руху.

2. Організація Українських націоналістів (ОУН): мета, ідеологія

Причини утворення ОУН

Причини утворення:

• поневоленість української нації і  бажання швидких визвольних дій;
• дуже мала результативність і повільність українського демократичного визвольного руху;
• втрата віри у традиційні цінності західної демократії;
• поява ідеї про сильну націю, що здатна так організувати свою державу, що  буде забезпечено порятунок від криз, соціально-революційних рухів, буде здобута перемога над зовнішніми ворогами (на ці погляди вплинула обстановка 20-30х років в Європі, економічна криза, назрівання нової війни);
• вплив революційних радикальних рухів Європи (фашистів, чотників, усташів, фалангістів, націонал-соціалістів, ірландської революційної армії);
• безробіття і бідне існування українців у Польщі, ігнорування польським урядом  української мови, культури.